Когут Осип Іванович

КО́ГУТ Осип Іванович (02. 02. 1891, с. Нагорянка, нині у складі м. Бучач Терноп. обл. — червень 1941, м. Дрогобич, нині Львів. обл.) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Доктор права (1925). Вступив до Львів. університету, з якого 1910 виключений за участь у студент. ви­ступі. Завершив навч. у Чернів. університеті. Входив до гол. ради Укр. студент. союзу. Під час 1-ї світової війни служив у Легіоні УСС. 1916 потрапив у рос. полон, пере­бував у таборі в Сибіру. 1917 пере­їхав до Києва. У період ЗУНР — комісар судових округів на Львівщині; 1920 — нач. від­ділу в МВС УНР у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Восени того ж року інтернований поляками. 1922 звільнений, повернувся в Галичину. 1926 від­крив адвокат. канцелярію в м-ку Богородчани (нині смт Івано-Фр. обл.). Один із провід. діячів Укр. соціаліст.-радикал. партії, від якої обраний послом до сейму Польщі (1928–30). Одночасно за­ймався кооперацією. Видавав і редагував г. «Богородчанський ціп», також публікував стат­ті у г. «Громадський голос», ж. «Рідна школа». Під час «пацифікації» 1930 заарешт. польс. владою. Удруге заарешт. 1932 і засудж. до 5-ти місяців увʼязне­н­ня. Від кін. вересня 1939 працював у міській управі Богородчан. 21 жовтня 1939 заарешт. органами НКВС, у березні 1940 засудж. до 4-х р. таборів. Після по­да­н­ня апеляції по­становою Особл. наради при НКВС СРСР від 17 травня 1941 увʼязнений на 8 р. Пере­бував у тюрмі в Дрогобичі, страчений під час від­ступу Червоної армії. Реабіліт. 1989.

Завантажити статтю