Крижанівський Андрій Миколайович — Енциклопедія Сучасної України

Крижанівський Андрій Миколайович

КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Андрій Миколайович (псевд.: Святослав Доленга, Св. Доленга; 31. 03(13. 04). 1906, м. Радом, нині Мазовец. воєводства, Польща – ?) – прозаїк, критик. Син М. Крижанівського. Закін. Брест. рос. г-зію (нині Білорусь, бл. 1926), навч. у Яґеллон. ун-ті у Кракові (1928–29) і Вищій торг. школі у Познані (1930–33; обидва – Польща). Дебютував 1927 повістю «Східний поїзд» у «ЛНВ», де надруковано також романт. но­вели і повісті «Сотня» (1928), «До­роги» (1929), «Пісня про смерть» (1931), «Ешелони» (1932). Літ. та­лант К. високо оцінював Д. Дон­цов. 1929 вступив до літ. об’єдн. «Танк». Від 1933 – у Варшаві, де взяв участь у створенні літ. часопису «Ми» (1933–38 – співред.) і вид-ва «Варяг». 1934 вступив у відкриту полеміку з Д. Донцовим та Є. Маланюком. У ж. «Ми» опублікував новели та повісті «Міста і люди» (1933), «Очі в труні» (1934), «Історія одного вагону» (1937), роман «Сон­це в пісках» (1934), під псевд. – численні літ. рецензії. Рання твор­чість К. перебувала під впливом М. Хвильового. Стиль перших творів – героїч. романтизм з елементами загадковості, сарказму, сатири; гол. тематика – простий українець і боротьба за незалежність Батьківщини, його гамлетів. морал. вибір. Згодом К. захопився творчістю М. Гоголя, почав писати цикл новел «Мертві душі». Автор кн. «Скоропадщина» (1934), «Донцовщи­на» (1938; обидві – Варшава). Мешкав у Німеччині, після 1950 подальша доля невідома.

Літ.: Куценко Л. «Дикий татарчук» // СіЧ. 1998. № 7; Веретюк О. Українське літературне життя у міжвоєнній Польщі. Т., 2011.

О. Л. Ільїн

Статтю оновлено: 2014

Покликання на статтю
О. Л. Ільїн . Крижанівський Андрій Миколайович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=770 (дата звернення: 17.05.2021)