КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Андрій Микола­йович (псевдонім: Святослав Доленга, Св. Доленга; 31. 03(13. 04). 1906, м. Радом, нині Мазовецького воєводства, Польща — ?) — прозаїк, критик. Син М. Крижанівського. Закінчив Брестську російську гімназію (нині Білорусь, близько 1926), на­вчався у Яґел­лонському університеті у Кракові (1928–29) і Вищій торговельній школі у По­знані (1930–33; обидва — Польща). Дебютував 1927 повістю «Східний поїзд» у «ЛНВ», де на­друковано також романтичні но­вели і повісті «Сотня» (1928), «До­роги» (1929), «Пісня про смерть» (1931), «Ешелони» (1932). Літературний та­лант К. високо оцінював Д. Дон­цов. 1929 вступив до літературного обʼ­єд­на­н­ня «Танк». Від 1933 — у Варшаві, де взяв участь у створен­ні літературного часопису «Ми» (1933–38 — спів­редактор) і видавництва «Варяг». 1934 вступив у від­криту полеміку з Д. Донцовим та Є. Маланюком. У журналі «Ми» опублікував новели та повісті «Міста і люди» (1933), «Очі в труні» (1934), «Історія одного вагону» (1937), роман «Сон­це в пісках» (1934), під псевдонімом — числен­ні літературні рецензії. Рання твор­чість К. пере­бувала під впливом М. Хвильового. Стиль перших творів — героїчний романтизм з елементами загадковості, сарказму, сатири; головна тематика — простий українець і боротьба за незалежність Батьківщини, його гамлетівський моральний вибір. Згодом К. захопився творчістю М. Гоголя, почав писати цикл новел «Мертві душі». Автор книги «Скоропадщина» (1934), «Донцовщи­на» (1938; обидві — Варшава). Мешкав у Німеч­чині, після 1950 подальша доля неві­дома.