Козак Микола

КОЗА́К Микола (псевд.: Вівчар, Смок, Степан Орач; 1914, с. Рахиня, нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 02. 1948, с. Пітушків Млинів. р-ну Рівнен. обл.) — військовий діяч ОУН. Майор Служби без­пеки ОУН(б). Від­значений Золотим Хрестом заслуги УПА. Від 1934 — чл. ОУН, вів нац. пропаганду в гімназій. навч. закладах. 1937–39 за вироком польс. суду пере­бував у вʼязниці. 1940–41 — повіт. провід­ник ОУН(б) на Лемківщині; 1941–42 — чл. похід. груп ОУН(б) на землях Сх. України, кер. окруж. проводу на Він­нич­чині; 1943–45 — референт Служби без­пеки військ. округи та Кра­йового проводу ОУН(б) на Волині. Зробив знач. внесок у формува­н­ня територ. органів Служби без­пеки, за­провадив єдину структуру референтур. Разом з тим ви­ступав за ескалацію терору всередині ОУН(б), насаджував атмо­сферу шпигуноманії, в результаті чого від­бувся організац. роз­кол мережі ОУН(б) на Волині та від­окремилися альтернативні проводи «Одеса» й «Москва». 1945–48 — керівник мережі ОУН(б) на пн.-зх. укр. землях (Волинь і Поліс­ся). Потрапив у засідку, покінчив життя самогубством.

Завантажити статтю