Новгородка
Визначення і загальна характеристика
НОВГОРО́ДКА (до 1822 — Куцівка) — селище міського типу Кропивницького (до липня 2020 — Новгородківського) району Кіровоградської області. 2020 Новгородків. селищ. раду (підпорядк. села Велика Чечеліївка та Воронцівка) зараховано до Новгородків. селищ. громади (998,7 км2, 14 831 особа). Н. знаходиться на р. Кам’янка (притока Інгулу, бас. Південного Бугу), за 37 км від обл. центру та 13 км від залізнич. ст. Куцівка. За переписом насел. 2001, проживали 6652 особи (складає 94,1 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 5675 осіб; переважно українці. Заселення тер. сучас. Новгородківщини розпочалося в 1-й пол. 17 ст. Тут містилися зимівники козаків, за часів Нової Січі — старшини та козаків Інгул. і Бугогардів. паланок. На їхньому місці й виникали насел. пункти. 1618 у писем. джерелах вперше згадується Верблюжка; 1749 — Інгул (нині Інгуло-Кам’янка); 1754 — Вершино-Кам’янка; 1770 — х. Куцівка (за нар. переказами, засн. козаком Куцим; від 1822 — Н.). Пізніше тут оселилося багато селян-втікачів з Полтав. губ. 1784 Куцівка стала казен. селом. Після створення на Херсонщині військ. поселень розташували Новгород. кірасир. полк, від якого й походить сучасна назва Н. Тут містилися також штаби: спочатку 1-го ескадрону кавалерії, потім — 4-го округу й упр. 1-ї волості Новорос. військ. поселення. Після ліквідації військ. поселень Н. — знову держ. село, що 1860 отримало статус м-ка та стало центром волості Олександрій. пов. (до 1923) Херсон. губ. 1873 відкрито земську, згодом — 2 церк.-парафіял. школи. У 1880-х рр. було понад 1,1 тис. дворів, проживали бл. 6,2 тис. осіб, діяли православна церква, євр. молитов. будинок, організовували 4 щоріч. ярмарки та щоп’ятниці й щонеділі базари. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 — у складі Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав., у червні–липні 1925 — Одес. губ.; 1923–25 — Олександрій., 1925–30 — Зінов’єв. округ; 1932–37 — Дніпроп., 1937–39 — Микол., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1931–39 — Новопраз., 1962–65 — Долин., від 2020 — Кропивниц. р-нів. 1923–31, 1939–62 та 1965–2020 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село; від 1965 — смт. 1927 на базі труд. школи створ. с.-г. технікум зерн. культур, що до 1941 випустив понад 400 агрономів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 62-х жертв), зазнали сталін. репресій. Від 7 серпня 1941 до 10 березня 1944 — під нім. окупацією. 17 грудня 1943 тут під час бою загинув Герой Радянського Союзу В. Авер’янов. У Н. (станом на 2019) — ПТУ № 36, навч.-вироб. комбінат, 2 навч.-вихов. комплекси «заг.-осв. школа-дошкіл. навч. заклад» (обидва — опорні; раніше школи № 2 і № 3); Новгородківський краєзнавчий музей, 3 б-ки (селищна, центр. рай. для дорослих і рай. для дітей), селищ. і рай. Будинки культури, дит. школа мистецтв; ДЮСШ «Колос»; центр. рай. лікарня. Одне з приміщень ПТУ № 36 зведено наприкінці 19 ст. (пам’ятка архітектури місц. значення), а один із корпусів школи № 3 — 1908. У 1953–78 школу № 2 очолював засл. вчитель УРСР П. Козуль (нині названо його ім’ям), який був одним із зачинателів краєзн. руху на Новгородківщині. Друкують рай. г. «Новгородківські вісті». 2005–10 православні віряни спорудили Свято-Троїц. церкву (у розписі брав участь новгородків. художник реаліст. живопису, пейзажист І. Вишніченко). Також діють протестант. громади: євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня та свідків Єгови. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятні знаки «Трактор “Універсал”», «76-міліметр. дивізійна гармата “ЗІС-3”» та на честь воїнів-земляків і воїнів-визволителів, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — хімік, академік НАНУ й АПНУ, Герой України В. Скопенко, вет. лікар М. Волкобой, лікар-невропатолог Д. Панченко, математик, педагог В. Кушнір, філософ П. Номеровський, сходознавець, арабіст, перекладач, дипломат В. Рибалкін; тренер з важкої атлетики Г. Кривонос; учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу І. Кравцов, М. Невпряга, Д. Семенов. З Н. пов’язані життя та діяльність музиканта, художника Г. Босого (автор музики багатьох лірич. і патріотич. пісень; створив значну кількість ілюстрацій на Шевченків. тематику), його сина художника, музиканта, історика-етнографа Г. Босого та дочки засл. майстрині нар. творчості України Л. Зоріної.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
