Карпенко Віталій Юрійович

КАРПЕ́НКО Віталій Юрійович (28. 09. 1937, м. Сучан, нині Партизанськ Примор. краю, РФ) — режисер, актор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986). Закін. актор. (1958) та режисер. (1965; викл. М. Верхацький) факультети Київ. інституту театр. мистецтва. Працював у Житомир. (1958–60), Микол. (1964–76), Хмельн. (1976–80) укр. муз.-драм. театрах; 1980–87 — гол. реж., 1987–2000 — реж.-постановник Херсон. муз.-драм. театру ім. М. Куліша. Уміло розробляв характери в психологічно складних виставах; муз. постановки відзначалися розумінням їхньої основи, точним відчуттям жанру.

Вистави: «Захар Беркут» за І. Франком (1970, власна інсценізація), «За двома зайцями» М. Старицького (1972, роль Голохвостого), «Вірність» М. Зарудного, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда (обидві — 1981), «Сторінка щоденника» О. Корнійчука (1985), «Доктор філософії» Б. Нушича (1986, роль Животи), «Конотопська відьма» І. Поклада (1987), «Кошмарні сновидіння Херсонської губернії» за творами М. Куліша, «Турецька шаль» В. Філіпенка (обидві — 1989), «Про Федора-стрільця…» Л. Філатова, «Закон вічності» Н. Думбадзе (обидві — 1990), «Жага» Л. Старицької-Черняхівської (1995).

Ролі: Лачі («Циган-прем’єр» І. Кальмана), Заспівувач, Жебрак («Есмеральда» В. Ільїна), Кобзар («Засватана — не вінчана» І. Поклада), Генерал, Камергер, Грознов («Інтерблоха» В. Дмитрієва).

О. А. Книга

Основні ролі

Лачі («Циган-прем’єр» І. Кальмана), Заспівувач, Жебрак («Есмеральда» В. Ільїна), Кобзар («Засватана — не вінчана» І. Поклада), Генерал, Камергер, Грознов («Інтерблоха» В. Дмитрієва).

Основні вистави

«Захар Беркут» за І. Франком (1970, власна інсценізація), «За двома зайцями» М. Старицького (1972, роль Голохвостого), «Вірність» М. Зарудного, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда (обидві — 1981), «Сторінка щоденника» О. Корнійчука (1985), «Доктор філософії» Б. Нушича (1986, роль Животи), «Конотопська відьма» І. Поклада (1987), «Кошмарні сновидіння Херсонської губернії» за творами М. Куліша, «Турецька шаль» В. Філіпенка (обидві — 1989), «Про Федора-стрільця…» Л. Філатова, «Закон вічності» Н. Думбадзе (обидві — 1990), «Жага» Л. Старицької-Черняхівської (1995).

завантажити статтю