Карпенко Олексій Іванович

КАРПЕ́НКО Олексій Іванович (псевд. — Олекса Гайчур-Карпенко; 27. 07. 1930, м. Гуляйполе, нині Запоріз. обл. — 14. 04. 2003, Київ, похов. у рідному місті) — літературознавець, поет. Онук Є. Карпенка, чоловік Л. Іванової. Кандидат філологічних наук (1963). Член НСЖУ (1975). Закін. Чернів. університет (1953), де й працював 1956–63. У 1963–90 — у Київ. університеті (з перервою): від 1970 — доцент кафедри історії рос. літ-ри; 1965–69 — доцент кафедри рос. філології Познан. університету (Польща). Вивчав проблему народності творчості М. Гоголя. Автор дослідж. «Народные истоки эпического стиля исторических повестей Н. В. Гоголя» (Чц., 1961), «О народности Н. В. Гоголя (художественный историзм писателя и его народные истоки)» (К., 1973). Брав участь в укладанні посібника «Программированные упражнения по русскому языку для студентов-иностранцев: Элементарный курс» (К., 1964). Відп. ред. навч. посібника «Первый раз по-русски. Глагол» (Л., 1966). Видав поет. зб. «Ніжний кремінь» (К., 1989).

Завантажити статтю