КАРПЕ́НКО Олексій Іванович (псевдонім — Олекса Гайчур-Карпенко; 27. 07. 1930, м. Гуляйполе, нині Запорізька обл. — 14. 04. 2003, Київ, похований у рідному місті) — літературо­знавець, поет. Онук Є. Карпенка, чоловік Л. Іванової. Кандидат філологічних наук (1963). Член НСЖУ (1975). Закінчив Чернівецький університет (1953), де й працював 1956–63. У 1963–90 — у Київському університеті (з пере­рвою): від 1970 — доцент кафедри історії російської літератури; 1965–69 — доцент кафедри російської філології По­знанського університету (Польща). Ви­вчав про­блему народності творчості М. Гоголя. Автор дослідже­н­ня «Народные истоки эпического стиля исторических повестей Н. В. Гоголя» (Чц., 1961), «О народности Н. В. Гоголя (художествен­ный историзм писателя и его народные истоки)» (К., 1973). Брав участь в укла­дан­ні посібника «Про­грам­мирован­ные упражнения по рус­скому языку для студентов-иностранцев: Элементарный курс» (К., 1964). Від­повід­альний редактор на­вчального посібника «Первый раз по-рус­ски. Глагол» (Л., 1966). Видав поетичну збірку «Ніжний кремінь» (К., 1989).