Карпенко Олексій Іванович
КАРПЕ́НКО Олексій Іванович (псевдонім — Олекса Гайчур-Карпенко; 27. 07. 1930, м. Гуляйполе, нині Запорізька обл. — 14. 04. 2003, Київ, похований у рідному місті) — літературознавець, поет. Онук Є. Карпенка, чоловік Л. Іванової. Кандидат філологічних наук (1963). Член НСЖУ (1975). Закінчив Чернівецький університет (1953), де й працював 1956–63. У 1963–90 — у Київському університеті (з перервою): від 1970 — доцент кафедри історії російської літератури; 1965–69 — доцент кафедри російської філології Познанського університету (Польща). Вивчав проблему народності творчості М. Гоголя. Автор дослідження «Народные истоки эпического стиля исторических повестей Н. В. Гоголя» (Чц., 1961), «О народности Н. В. Гоголя (художественный историзм писателя и его народные истоки)» (К., 1973). Брав участь в укладанні посібника «Программированные упражнения по русскому языку для студентов-иностранцев: Элементарный курс» (К., 1964). Відповідальний редактор навчального посібника «Первый раз по-русски. Глагол» (Л., 1966). Видав поетичну збірку «Ніжний кремінь» (К., 1989).