КАРТЕ́ЛЬ Микола Тимофі­йович (16. 12. 1948, с. Гоголів Броварського р-ну Київської обл.) — хімік, фахівець у галузі фізичної хімії, фізико-хімічної медицини та фізико-хімії нано­структур і наноматеріалів. Чоловік Л. Карачевцевої. Доктор хімічних наук (1990), професор (1992), академік НАНУ (2012). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1986). Премія президентів АН Білорусі, Молдови та України (1997). Закінчив Київський університет (1971). Працював у від­ділі радіаційної хімії Ін­ституту фізичної хімії АН УРСР (1971–79); Ін­ституті загальної та неорганічної хімії АНУ (1979–91): завідувач лабораторії синтетичного вугі­л­ля та вуглецевих гемосорбентів від­ділу сорбції та тонкого неорганічного синтезу (1984–89), за­ступник керівника одно­ймен­ного від­діле­н­ня, створеного на базі від­ділу (1989–91); Ін­ституті сорбції та про­блем ендо­екології НАНУ (1991–2007): за­ступник директора з наукової роботи; від 2008 — директор та водночас завідувач від­ділу фізико-хімії нанопористих та нанорозмірних вуглецевих матеріалів Ін­ституту хімії поверх­ні НАНУ (усі — Київ). Від 2015 — академік-секретар Від­діле­н­ня хімії НАНУ. За сумісництвом — професор кафедри технології неорганічних речовин та загальної хімічної технології хіміко-технологічного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» (1992–94) та кафедри хімії природничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1994–2008). Основні напрями наукової діяльності: ви­вче­н­ня радіац.-хімічних ефектів у поверх­невому шарі адсорбентів; роз­робле­н­ня теорії і методів синтезу вуглецевих сорбентів за­даної поруватої структури та хімії поверх­ні; дослідже­н­ня механізмів хімічних та електрохімічних реакцій за участі поверх­ні вуглецевих сорбентів; створе­н­ня сорбентів медичного при­значе­н­ня та ви­вче­н­ня механізмів їхньої детоксикаційної дії.