Кархут Василь Володимирович

КА́РХУТ Василь Володимирович (01. 07. 1905, с. Марківці, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.– 09. 10. 1980, Львів, похов. у м. Коломия Івано-Фр. обл.) — лікар, письмен­ник, громадський діяч. Навч. в Укр. таєм. університеті у Львові (1923–25), закін. Львів. університет (1932). Роз­почав шпитал. практику у Львові, був чл. Укр. лікар. товариства, «Пласту». Відп. ред. пласт. ж. «Вогні» (1930–33). Написав кн. «Перша, друга і третя проба пластуна» (Л., 1928). Після заборони польс. владою 1930 діяльності організації став спів­організатором таєм. ремісн. пластун. обʼ­єд­на­н­ня. 1934 пере­їхав до м. Кременець (нині Терноп. обл.), де від­крив приватну практику. За повість «Вістря в темряві» (Л., 1934) увʼязн. 1935 у Березі Картузькій. Після звільне­н­ня 1936 повернувся до лікар. практики у Кременці. 1939 вдруге увʼязн. у Березі Картузькій, звідки вдалося втекти. Пере­їхав до Польщі, працював у таборі для втікачів із СРСР у м. Пере­мишль, згодом — пом. повіт. лікаря. 1941 повернувся до Кременця, заарешт. ґестапо за звинуваче­н­ням у приналежності до ОУН(б). Після звільне­н­ня очолював від­діл внутр. хвороб в Укр. лічниці Андрея Шептицького у Львові, був особистим лікарем митрополита, редагував молодіж. ж. «Дорога», обраний чл. Львів. від­діл. СПУ. Після смерті Андрея Шептицього служив лікарем у загоні УПА (під псевд. Ро­стислав). 1946 оселився у м. Заліщики (Терноп. обл.), того ж року заарешт. більшовиками, пере­бував у таборах Сибіру та Казах­стану. Під час засла­н­ня написав повість «Непоро­зумі­н­ня» (неопубл.), був удруге засудж. до 10 р. по­збавле­н­ня волі за звинуваче­н­ням в антирад. пропаганді. Після звільне­н­ня 1965 у звʼязку зі станом здоровʼя мешкав побл. м. Снятин (Івано-Фр. обл.), працював у сільс. амбулаторіях, за­ймався фітотерапією. Від 1973 — у Коломиї. Видав кн. «Ліки навколо нас» (К., 1972; 1975; 1978; 2001) та під­готував до друку «Лікува­н­ня зелами та рецептами».

Завантажити статтю