Карюк Геннадій Васильович

КАРЮ́К Ген­надій Васильович (22. 02. 1937, с. Катеринівка Лозів. р-ну Харків. обл.) — кіно­оператор. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Член НСКінУ (1972–85, від 2001). Закін. ВДІК (Москва, 1965; викл. Б. Волчек). Від­тоді працював оператором Одес. кіностудії худож. фільмів. 1985 ви­їхав до Москви. Зняв стрічки: «Короткі зу­стрічі» (1967), «Довгі проводи» (1971), «Чутливий міліціонер» (1992), «Захопле­н­ня» (1994), «Три історії» (1997), «Лист до Америки» (1999; усі — реж. К. Муратова), «Випадок із слідчої практики» (1968, реж. Л. Агранович), «Зу­стрічі й роз­става­н­ня» (1973, спів­авт., реж. Е. Ішмухамедов; премія за оператор. роботу 7-го Вкф, Баку, 1974), «Любі мої» (1975, реж. Я. Лупій), «Тимур і його команда» (1976, 2 серії, реж. О. Бланк, С. Лінков), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, 2 серії, реж. Т. Лисиціан), «Особливо небезпечні» (1979, реж. С. Мамілов), «Сезон чудес» (1985), «З ніг на голову» (2003; обидві — реж. Г. Юнгвальд-Хількевич), «Невід­стріляна музика» (1990, реж. М. Олялін), «Гра у модерн» (2003, спів­авт., реж. М. Коростишевський, І. Єфимов), «Травень» (2007, спів­авт., реж. М. Рафіков, І. Рубінштейн), «Живи і памʼятай» (2008, спів­авт.), «Чудо» (2009, спів­авт.; обидві — реж. О. Прошкін), «Москва, я люблю тебе!» (2010, спів­авт., реж. І. Охлобистін, Г. Натансон, О. Фомін та ін.). Як реж. зняв кінокартини «Діалог із продовже­н­ням» (1980, спів­авт.), «Тепло рідного дому» (1983), «Біси» (2006, спів­авт.).

Завантажити статтю