Карюк Геннадій Гаврилович
КАРЮ́К Геннадій Гаврилович (05. 08. 1929, м. Новоросійськ, нині Краснодар. краю, РФ) — матеріалознавець. Доктор технічних наук (1982), професор (1985). Премія РМ СРСР (1981, 1989). Закін. Новочеркас. політех. інститут (РФ, 1953), де відтоді й працював; 1961–70 — заступник директора з наукової роботи Інституту синтет. надтвердих матеріалів та інструментів Держплану УРСР; від 1970 — в Інституті проблем матеріалознавства НАНУ: 1982–94 — заступник директора з наукової роботи, 1994–2000 — завідувач відділу інструм. матеріалознавства; 2000–08 — зав. відділ. машинобудування та прогресив. технологій і гол. вчений секр. Академії інж. наук України (усі — Київ); від 2008 — професор кафедри технології машинобудування і конструювання тех. систем Житомир. технол. університету. Фахівець у галузі інструм. матеріалів та тугоплавких з’єднань. Розробив нові конструкції інструментів для руйнування гірських порід та оброблення буд. матеріалів; створив ударностій. надтвердий матеріал на основі гексаніту; розробив та впровадив технологію виготовлення керам. бронежилетів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Сверхтвердые материалы. К., 1980; Неорганическое материаловедение в СССР // Материалы для освоения земных глубин. К., 1983; Высокопроизводительные инструменты из гексанита-Р. К., 1986 (співавтор); Физико-математическая теория процессов обработки материалов и технологии машиностроения. Ч. 3. Основы механической обработки неоднородных материалов. О., 2003 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
