КАСТЕ́Л­ЛІ Вадим Гелі­йович (30. 05. 1957, Київ) — кінорежисер, продюсер, пере­кладач. Син Г. Снєгірьова, чоловік В. Маковій. Член Національної спілки кінемато­графістів України (1995). Закінчив факультет романо-германської філології Київського університету (1979), Київський ін­ститут театрального мистецтва (1990; викладач В. Кісін). Працює у Києві: викладач на курсах іноземних мов (1980–86), режисер кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (1990–91), студії «Фест-Земля» (1991–93), пред­ставником компанії «Кодак» в Україні (1994–99), про­грамний директор «Нового ка­налу» (1998–99). Керівник і продюсер медіа-центру «Роз­май» (від 2000). В ігровому кінемато­графі схильний до жанру комедії ситуацій із мотивами пародії, політичної і соціальної сатири. Документальні стрічки Кастел­лі мають виразну соціальну спрямованість. По­ставив короткометражний фільм «Посилка для Марґарет Тетчер» (1990; диплом журі «За ґротеск та політичну далеко­глядність» кінофестивалю «Молодість», Київ, 1990), художній фільм «Вперед, за скарбами геть­мана!» (1993; 2-й приз журі «Срібні рейки», приз глядацьких симпатій на між­народному кінофестивалі «Молодь та кіно», м. Аянж, Франція, 1996), документальний фільм «НАТО: свій чи чужий» (2007), «Театр наркоманів» (2009), «Жінки, яких бʼють» (2010), «Насамперед ми люди» (2011) та ін. Автор стат­ті «З Льотринґії на “Срібних рейках”» // «KINO-KOЛО», 1997, № 1.