Кастрація
КАСТРА́ЦІЯ (лат. castratio, від castro — вихолощую) — видалення статевих залоз хірургічним способом або пригнічення їхніх функцій за допомогою інших методів (рентґенівського чи іонізуючого опромінення тощо). Унаслідок К. у людей і хребет. тварин не розвиваються (якщо її здійснено до статевого дозрівання) або зникають вторинні статеві ознаки. К. людини здійснюють з лікув. (показання для її використання повинні бути аргументовані як з мед., так і юрид. погляду) та культовою (напр., у чл. секти скопців) метою. З лікув. метою застосовують при злоякіс. пухлинах статевих залоз, травмат. ушкодженнях статевих органів у чоловіків, злоякіс. пухлинах молоч. залози, яєчників у жінок та ін. Клін. прояви К. залежать від віку людини. У дит. віці вона призводить до деформування скелета, ожиріння, остеопорозу, євнухоїдизму; у зрілому — зумовлює обмінні, вегетативно-судинні порушення, розлади психіки. Зміни в організмі певною мірою усувають за допомогою препаратів статевих гормонів. Знач. поширення нині набула медикаментозна К. з використанням агоністів рилізинг-гормону лютеїнізуючого гормону. К. тварин застосовують з екон. і лікув. метою. Кастровані тварини спокійніші, схильні до відгодовування, їхнє м’ясо смачніше і поживніше, не має специфіч. запаху, у баранів після К. збільшується настриг вовни. У багатьох безхребет. видів К. не призводить до знач. змін в організмі, оскільки статеві залози в них не пов’язані з внутр. секрецією. У ссавців відбуваються зміни в обміні речовин, поведінці. Показанням для К. самців с.-г. тварин є крипторхізм. Каструють також декор. домаш. тварин. К. самок називають стерилізацією. З лікув. метою К. тварин здійснюють при новоутвореннях статевих залоз, травмах сім’яників, кістоз. переродженнях яєчників, інтравагінал. грижах та ін. Кастрованого самця коней називають мерином, свійського бика — волом, свиней — кабаном, овець — валухом, курей — каплуном, кастровану курку — пуляркою.
К. рослин застосовують під час гібридизації для запобігання самозапиленню двостатевої квітки. Її проводять у період розвитку бутонів. Зазвичай полягає у видаленні пінцетом недозрілих пиляків. К. дрібних протандрич. квіток (морква, буряк тощо) здійснюють за допомогою води, розпилюючи її пульверизатором. Для злаків із дрібними квітками (просо, чумиза) використовують термічну К. (волоть занурюють у гарячу воду (45–50 °С) на 4–5 хв., унаслідок чого пилок втрачає життєздатність).
Завантажити статтю
