Касяненки

КАСЯ́НЕНКИ — авіакон­структори. Брати

Іван (1877 — 1942),

Андрій (16(28). 11. 1886 — 1946),

Євген (19. 02(03. 03). 1889 — 30. 12. 1937),

Григорій (1891 — після 1939)

Івановичі народилися у с. Іванькове Пере­яслав. пов. Полтав. губ., нині с. Іванків Борис­піл. р-ну Київ. обл. Іван, Андрій і Євген активно пропагували ідеї роз­витку авіації в Україні, ви­ступали з лекціями при Комерц. клубі (осінь 1910) в Черкасах, де вони навч. у чол. гімназії, з доповід­ями із різних про­блем авіації під час навч. у Київ. політех. ін­ституті (КПІ), брали участь у діяльності студент. повітроплав. гуртка (Андрій — у секціях вертольотів та аеропланів; Євген — у секції орнітоптерів, потім — ка­значей, товариш голови, чл. правлі­н­ня). У Черкасах збудували планер системи «Адлер» (1909; з важіл. керува­н­ням), який отримав широке ви­зна­н­ня у багатьох містах країни, та перші два літаки (1910, 1911; кон­струкції ви­глядали гранично легкими, однак у звʼязку з встановленим на них малопотуж. двигуном не вдалося досягти нормал. показників у польоті). У жовтні 1911 в С.-Петербурзі брати ви­пробували двогвинт. 4-стійковий біплан «Касяненко-3» із т. зв. живими крилами, коробки яких могли змінювати кут установки завдяки обертан­ню крил навколо пере­дніх лонжеронів на невеликий кут (винахід запатентовано, однак під час ви­пробув. польотів літак упав, більше не ремонтували). Влітку 1913 на Куренів. аеро­дромі у Києві П. Нестеров ви­пробував малопотуж. літак «Касяненко-4» із двигуном до 40 к. с. Під час 1-ї світової війни в авіац. майстернях КПІ брати сконструювали й збудували надманевр. винищувач із суцільноповорот. біплан. коробкою «Торпеда»–«КПІ-5» (літак не брав участі у боях і не був виготовлений серійно, його кон­струкцію з багатьох причин не було доведено до кінця). Загалом 1910–21 сконструювали, збудували та частково ви­пробували 6 оригін. за схемою та задумом літаків; також роз­робили кон­струкцію повітр. гвинта, що виявився досконалішим за іноз. (під час 1-ї світової війни серійно виготовляли авіац. майстерні КПІ).

Іван від 1915 працював в авіац. майстернях КПІ, брав без­посередню участь у будуван­ні літака «Касяненко-5», серій. виробництві повітр. гвинтів «Братів Касяненків», ремонтував авіац. техніку. Від 1920 — інж. Держ. авіац. заводу № 12, від 1921 — проректор з адм.-госп. роботи КПІ, 1922 — голова правлі­н­ня Авіац. наук.-тех. товариства при Ін­ституті; від 1924 — у Харкові: працював у Раднарго­спі УСРР, був головою правлі­н­ня АТ «Укрповітрошлях» (1926–30) та очолював Гід­ро­метеорол. комітет (1930–34); від 1935 — у Нар. комісаріаті важкої промисловості (Москва). Ре­прес. 1938, помер в увʼязнен­ні.

Андрій , крім КПІ, навч. в Університеті св. Володимира у Києві. Від 1914 — технік-кресляр тех. майстерні Київ. офіцер. залізнич. школи. 1915–17 працював в авіац. майстернях, 1921–25 — доц. кафедри авіабудува­н­ня КПІ. 1918 брав участь в організації повітр. шляхів сполуче­н­ня в Україні. Водночас 1923–24 — ред. та видавець ж. «Авиация и воздухоплавание», 1923–25 — відп. секр. Київ. губерн. від­ділу Товариства авіації та повітроплава­н­ня України і Криму. Від 1927 — ген. секр. Товариства сприя­н­ня обороні, авіац. та хім. буд-ву УСРР; організатор мережі аероклубів в Україні, зокрема першого аероклубу в Харкові (1928). Від 1929 працював на Харків. авіац. заводі: від 1935 — нач. зварюв. лаб. Під час 2-ї світової війни — в евакуації разом із заводом у Ташкенті, де брав участь у будуван­ні транс­порт. літака «Лі-2». В остан­ні роки життя працював на заводі № 30 у м. Хімки (РФ). Єдиний із братів, який не був ре­прес.

Євген навч. у КПІ до 1912, від жовтня 1914 — пом. зав. тех. майстерні Київ. офіцер. залізнич. школи, 1915–16 — кон­структор авіац. майстерень КПІ та 3-го авіадивізіону, 1921–22 викладав у КПІ. Крім авіаконструюва­н­ня, активно за­ймався політ. та видавн. діяльністю. 1906 вступив до УСДРП. Належав до її лівого крила, пред­ставники якого під­тримали більшов. пере­ворот 1917, але ви­ступали за створе­н­ня незалеж. Рад. України. Навесні 1918 пере­йшов до КП(б)У. Брав участь у вид. першої україномов. рад. г. «Вісник УНР», г. «Київський комуніст», «Вісті Київської Ради робітничих депутатів», «Сільська комуна», «Більшовик»; також був заст. особл. редакц. комітету Нар. комісаріату освіти УСРР. Написав перед­мову та від­редагував пере­клад кн. Ф. Енгельса «Основи комунізму», пере­клав Про­граму РКП(б) і працю В. Леніна «Як комуністи-більшовики ставляться до середнього селянства» (усі — 1919). У 1922–25 — голова закордон. комісії Нар. комісаріату освіти УСРР у складі торг. пред­ставництва СРСР у Берліні, де 1922 ініціював створе­н­ня і став гол. ред. амер.-укр. видавництва «Космос», осн. зав­да­н­ням якого було ви­да­н­ня українською мовою соц.-екон., навч. літ-ри, наук.-популяр. праць, белетристики та їхнє роз­по­всюдже­н­ня серед укр. емі­грантів у США, Канаді та ін. У Німеч­чині по­зна­йомився із ві­домими авіакон­структорами, зокрема К. Дорньє, від­відував провід­ні авіац. під­приємства. Декілька разів звертався до ВУЦВК із проха­н­ням надати йому стипендію для ґрунт. ви­вче­н­ня авіац. справи за кордоном, однак позитив. від­повіді не отримав. Від 1925 — за­ступник гол. ред., відп. ред. г. «Вісті ВУЦВК», водночас — ред. ж. «Всесвіт». 1931 звільнений. Деякий час пере­бував на парт. роботі, працював на Харків. авіац. заводі, Моск. заводі ім. Авіахіму, редагував ж. «Sturm Schritt» (друк. орган нім. секції Спілки укр. рад. селян. письмен­ників «Плуг»). 11 серпня 1937 заарешт., 7 грудня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до керівництва антирад. націоналіст. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1959.

Григорій навч. у Черкас. чол. гімназії, Університеті св. Володимира. Служив у 6-му авіац. парку Київ. військ. округу. 1917 обраний делегатом Всеукр. військ. ради, чл. УЦР від УСДРП, Кра­йового комітету з охорони революції. Згодом пере­йшов до КП(б)У. Від 1921 працював авіакон­структором. У серед. 1930-х рр. заарешт., помер в увʼязнен­ні.

Літ.: Гольман В. Тов. Касяненко // Червона преса. 1927. № 7; Шавров В. Б. История кон­струкций самолетов в СССР до 1938 г. 3-е изд. Москва, 1985; Мукомела О. Касяненко Євген Іванович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1994. Вип. 1; Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995; Моисеев В. А. Контакт, Ваше сиятельство!: Очерки. К., 2000; Фаль В. А. З історії крилатого роду Касьяненків: Спроба коментаря // Дослідж. з історії техніки: Зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 4; Згуровский М. З. Киевские политехники — пионеры авиации, космонавтики, ракетостроения. 2-е изд. К., 2011.

В. В. Татарчук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю