Каланчак
КАЛАНЧА́К — селище міського типу Херсонської області, райцентр. Знаходиться на р. Каланчак (бас. Чорного моря), за 104 км від обл. центру та за 27 км від залізнич. ст. Каланчак (смт Мирне). Площа 14,7 км2. Насел. 11 085 осіб (2001, складає 98,1 % до 1989): українців — 82 %, росіян — 15 %, проживають також німці, білоруси, євреї, цигани, корейці, вірмени. Побл. К. виявлено кургани доби бронзи, поховання скіфів і сарматів. У 2-й пол. 16 ст. козац. військо під проводом Б. Ружинського розгромило тут татар. військо на чолі з Девлет-Ґіреєм. К. виник наприкінці 18 ст. після приєднання Криму та Пн. Таврії до Рос. імперії. Річку, яка протікає через смт, вперше згадував Геродот у 5 ст. до н. е. 1783 неподалік від майбут. поселення почали осідати селяни-втікачі з пн. укр. губерній. 1794 сюди заслано частину учасників Турбаїв. повстання на Полтавщині, які й заснували казенне село. Розвитку К. сприяв чумац. шлях, що тут проходив, а також прибуття на поч. 19 ст. нових груп переселенців з Черніг. та ін. укр. губерній. 1799 у селі мешкало 228, 1822 — 1497, 1885 — 5112 осіб. Під час Крим. війни К. був важливим етап. пунктом, через який проходили рос. війська. 1843 відкрито парафіял. школу, 1861 — сільс. училище. Від 1873 у К. відбувався щоріч. ярмарок, від 1887 щонеділі та в святк. дні збиралися базари. На поч. 20 ст. працювало кілька підприємств з перероблення с.-г. сировини, 2 цегел.-черепичні заводи, 5 парових млинів, 42 вітряки. Було також розвинуте гончарство. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Каланчанці зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 200 осіб). 1939–63 та від 1967 — райцентр. Від 11 вересня 1941 до 2 листопада 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У концтаборі, створеному на тер. колгоспу, нацисти розстріляли 149 рад. військовополонених. Під час визволення К. загинуло 98 рад. бійців і командирів. На поч. 1960-х рр. побл. прокладено Пн.-Крим. канал. Від 1967 — смт. Гол. підприємство — ВАТ «Каланчац. маслозавод». У К. — 3 заг.-осв. школи, 3 дитсадки; 2 селищ. і 1 рай. Будинки культури, Каланчацький краєзнавчий музей, кінотеатр, рай. бібліотека для дітей і дорослих, школа естет. виховання; рай. лікарня; ДЮСШ; відділ. 6-ти банків, готель. Виходить г. «Слава праці». Функціонують вокал. ансамбль «Степовичка», театр місц. факту «Мажор», ансамбль нар. інструментів, дит. цирк. студія «Мрія», дит. танц. колективи «Живчики» та «Бешкетники». Реліг. громади: УПЦ МП (Свято-Преображен. церква), УАПЦ (церква Усіх святих землі Української), євангел. християн-баптистів. Пам’ятка архітектури — будівля кредит. спілки (1912). Встановлено погруддя Героя Рад. Союзу Т. Левицького, меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, парк. скульптуру першим поселенцям, пам’ятні знаки жертвам фашизму та голодомору. Серед видат. уродженців — письменник Іван Дніпровський; Герой Радянського Союзу Т. Левицький.
Рекомендована література
- Рудницький Г. Близьке ідеальне минуле. Наше селище в історичних та літературних джерелах // Слава праці. 1992, 28 листоп.;
- 2 груд.;
- Трубач О. Із глибини століть: Сторінки історії // Там само. 2004, 17 верес.;
- Харченко А. Г. Каланчак та його околиці. Хн., 2008.
Фотоілюстрації
