Криміналістика

КРИМІНАЛІ́СТИКА (від лат. criminalis — злочин­ний) — юридична наука про спеціальні при­йоми, методи і засоби, які за­стосовують у кримінальному судочинстві з метою запобіга­н­ня злочинам, їх роз­кри­т­тя і роз­слідува­н­ня, а також під час роз­гляду кримінальних справ. У минулому цим терміном користувалися для по­значе­н­ня всієї сукупності кримінал.-правових наук; у більш вузь­кому значен­ні почали ви­вчати як окрему науку, що виникла в остан. чв. 19 ст., і предметом якої стали техніка, тактика і методика роз­слідува­н­ня злочинів.

Термін «К.» за­провадив у наук. обіг австр. криміналіст Г. Ґросс. Він вважав її допоміж. наукою і ви­значив як вче­н­ня про реальності кримінального права. К. стала своєрід. енциклопедією знань природн. і тех. наук, які ви­користовують для роз­слідува­н­ня злочинів. У її історії ви­окремлюють 3 осн. етапи: емпірич. роз­витку знань (від часу виникне­н­ня до серед. 1930-х рр.) — у цей період закладено під­ґрунтя для ви­значе­н­ня предмета К.; формува­н­ня поня­т­тя предмета К., створе­н­ня окремих криміналіст. теорій (1930–40-і рр.) — окреслене поня­т­тя К. тривалий час слугувало теор. основою існува­н­ня і подальшого роз­витку цієї науки; формува­н­ня заг. теорії К. (від серед. 1960-х рр.) — повʼя­заний із роз­біжністю по­глядів на предмет К. Пита­н­ня щодо джерел К. донині залишається дис­кусійним.

На думку деяких учених, осн. масив знань, які становлять науку К., взято без­посередньо з досвіду слідчої, судової та екс­перт. діяльності. Ін. науковці (зокрема В. Гончаренко, В. Лисиченко, М. Сегай) вважають, що криміналіст. знан­ня започатк. із викори­станих у ході роз­слідувань положень при­родн. і тех. наук. Практика, без­умовно, спричинила потребу в роз­витку та викори­стан­ні криміналіст. засобів і методів, проте сама вина­йти їх без спец. наук не змогла б.

Так склався напрям твор. за­стосува­н­ня спец. наук у роз­слідуван­ні злочинів, у при­стосованому ви­гляді вони стали складовими елементами К. Взаємодія К. зі спец. науками дає їй змогу модифікувати методи остан­ніх для роз­кри­т­тя та роз­слідува­н­ня злочинів. Разом з тим у викори­стан­ні спец. наук з метою формува­н­ня криміналіст. методів обмежень не існує, що свідчить про динам. ха­рактер К. Згідно із заг.-визна­ною класифікацією, К. належить до спец. юрид. наук, яким не від­повід­ає певна ви­значена галузь права.

Водночас вона тісно повʼязана з кримінал.-правовою і кримінал.-процесуал. науками, що ви­вчають злочин­ність, способи боротьби з нею, стадії та методи роз­слідува­н­ня. Юрид. характер К. та її спец. прикладне значе­н­ня ви­знані біль­шістю вчених-криміналістів і процесуалістів. На від­міну від фундам. наук, зав­да­н­ням яких є теор. дослідж. у певній галузі, К. як прикладна спец. наука ви­вчає шляхи та способи за­стосу­ва­н­ня набутків цих наук у прак­тич. діяльності.

Вона має свою систему і структуру та складається з 4-х повʼязаних між собою частин: теор. основи — пред­мет науки, обʼєкти, зав­да­н­ня, методи дослідж.; криміналіст. техніка — система теор. положень та роз­роблюваних на її основі засобів, при­йомів і методів, при­значених для вилуче­н­ня, фіксації, дослідж. і вико­ри­ста­н­ня інформації про роз­слідувану подію; криміналіст. тактика — система наук. положень і роз­роблюваних на її ос­но­ві рекомендацій щодо організації та планува­н­ня поперед. і судового слідства, зна­н­ня про тактичні заходи та при­йоми, які за­­стосовують для всебіч., повного та обʼєктив. дослідж. об­ставин кримінал. справи, а також під­готовки і проведе­н­ня її роз­слідува­н­ня; криміналіст. методика — по­єд­нує криміналіст. рекомендації, що ґрунтуються на її заг. положе­н­нях про роз­слідува­н­ня окремих видів (груп) злочинів. Вироблені К. зна­н­ня мають різні сфери за­стосува­н­ня, але їхнє гол. при­значе­н­ня — наук. забезпече­н­ня боротьби зі злочин­ністю, яку ведуть право­охорон­ні органи.

Ці зна­н­ня необхід­ні також для подальшого роз­витку самої науки, по­глибле­н­ня пі­зна­н­ня її предмета, вдосконале­н­ня структури та змісту. Криміналіст. зна­н­ня використовують також для під­готовки фахівців для пра­во­охорон. органів у системі заг. і спец. юрид. освіти.

Завантажити статтю