КАЛИ́НКІН Іван Олексі­йович (23. 06. 1935, с. Челдаєво Ульянов. обл., РФ – 18. 06. 2012, м. Саранськ, Мордовія, РФ) — ерзя-мордовський поет. Народний поет Мордовії (1990). Член СП РФ (1976). Державна премія Мордовії (1990). Навч. в Ардатов. культурно-просвіт. школі (Мордовія, 1955–56), закін. ВПШ у м. Горький (нині м. Нижній Новгород, РФ, 1970). Працював у редакціях рай. і респ. газет; 1975–84 — гол. ред. літ.-худож. та громад.-політ. ж. «Сятко» («Іскра»); 1984–2000 — голова правлі­н­ня СП Мордовії (м. Саранськ). Автор поет. зб. «Маней пиземе» («Сліпий дощ», 1972), «Сырнень сюлмо» («Золотий вузол», 1974), «Лемзеркс чире» («Черемховий берег», 1977), «Васолонь килангсо» («На дальній дорозі», 1988), «Кизэнь менель» («Літнє небо», 1992). Значною подією в мордов. літературі став його роман у віршах «Ава ды лей» («Жінка і річка», 1995). У творчості звертався до істор., громадян. та етично-морал. тем. Пісні, напис. на слова К., звучать із самодіял. та професій. сцен, на радіо. Пере­клав ерзя-мордов. мовою низку віршів В. Сосюри, С. Ру­данського (опубл., від­повід­но, у зб. пере­кладів мовами народів світу «Любіть Україну», 1998, та «Повій, вітре, на Вкраїну…», 2003; обидві — Київ), П. Тичини, В. Лучука, Ю. Стадниченка.