Калита Леонід Іларіонович
КАЛИТА́ Леонід Іларіонович (24. 03. 1942, с-ще Верхівцеве, нині місто Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл.) — живописець. Член Національної спілки художників України (1994). Закінчив Ленінградське художнє училище (нині Санкт-Петербург, 1970; викладачі В. Матвєєв, С. Стеблянський). Працював у Дніпропетровській філії Художнього фонду України (1971–77, 1982–91); у Німеччині (1978–81). На творчій роботі. Учасник вітчизняних і закордонних мистецьких виставок від 1971. Персональні — у Дніпропетровську (1994). Станківі живописні полотна К. переважно абстрактного характеру, побудовані на контрастних зіставленнях насичених кольорових плям та обʼємно-просторових форм. У напівабстрактних пейзажах досягає кольорової експресії. Створює ікони, розписує православні храми у Дніпропетровській, Донецькій і Полтавській областей, а також у Молдові. Окремі роботи зберігаються у Дніпропетровському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Простір» (1993), «Місячна засмага» (1994), «Руйнація» (2007), «Гірська річка», «Тепла імпровізація» (обидва — 2008); розписи храмів — на честь Ікони Божої Матері «Живоносне джерело» (2002, с. Катеринопіль Криничанського р-ну), Свято-Успенського (2006, смт Межова; обидва — Дніпропетровська обл.), Покрови Богородиці (Дніпропетровськ, 2008); ікони — «Богоматір» (храм Олександра Невського у м. Ртищево Саратовської обл., РФ, 2009), «Святитель Іоасаф Білгородський із житієм» (2011).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 