КАЛИТО́ВСЬКА Марта Ієронімівна (22. 10. 1916, м. Стрий, нині Львівської обл. — 16. 01. 1990, Париж, похована на о-ві Нуармутьє, Франція) — поетеса, пере­кладачка. Дочка І. Калитовського. На­вчалася на філологічному факультеті Львівського університету (1939–41). Заарештована ґестапо 1943. Після звільне­н­ня 1944 виїхала до Бельгії, де 1947–52 студіювала історію мистецтва у Лувенському університеті. Працювала в НТШ (м. Сарсель по­близу Парижа), бібліотеці Ін­ституту східних мов у Парижі, української секції для ім­мі­грантів при МЗС Франції. По­зна­йомившись 1960 із С. Яблонською-Уден, пере­їхала до неї на Нуармутьє, пере­клала французькою мовою кілька її повістей. Авторка збірки «Лірика» (Париж, 1955), «Рими і не-рими» (Мюнхен; Париж, 1959), «Dix lettres à Sophie» («Десять листів до Софії», 1974) та «Світлотіні» (1987; обидві — Париж). Поезія К. лірично-асоціативна, на­строєво-медитаційна; їй притаман­ні музичність, камерність. Пере­клала українською мовою окремі твори Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, Ґ. Апол­лінера, Сюллі Прюдома, Р.-М. Рільке. У її пере­кладі ви­йшла драма «Благовість Марії» П. Клоделя (Мюнхен, 1962). Спів­авторка книжки «Mon enfance en Ukraine» («Моє дитинство в Україні», 1981) та «Au pays du riz et de lʼopium» («Країна рису й опіуму» (1986; обидві — Париж). Залишила «Спогади без стежок» (журнал «Дзвін», 1990, № 6).