Калійні добрива

КАЛІ́ЙНІ ДО́БРИВА — мінеральні речовини, які містять калій — один із основних елементів живлення рослин. Виготовляють із природ. калій. руд, переважно сильвініту (KCl·NaCl), каїніту (KCl·MgSO₄·3H₂O) і карналіту (KCl·MgCl₂·6H₂O). К. д. поділяють на сирі, концентровані та змішані. Сирі К. д. отримують за допомогою мех. перероблення калій. руд. Найпоширенішими серед них є сильвініт (12–15 % К₂О) і каїніт (10 % К₂О). Концентровані К. д. одержують у результаті хім., термодинам. та ін. пром. способів оброблення калій. руд. Найбільш концентрованим є калій хлористий (KCl) — 57–60 % К₂О. Виготовляють його з сильвініт. і карналіт. руд. До концентрованих К. д. належать також калійхлористий електроліт (KCl з домішками NaCl і MgCl₂ — 45,5 % К₂О) — побіч. продукт виробництва магнію, сульфат калію (K₂SO₄ — 48–54 % К₂О), що є продуктом комплекс. оброблення лангбейніт. руд. Цінними безхлор. К. д. є калімагнезія (K₂SO₄ ·MgSO₄ — 28 % К₂О і 8 % MgO), яку отримують із шеніту, та калімаг — збагачений каїніт (K₂SO₄ ·2MgSO₄ — 18–20 % К₂О і 8–9 % MgO). До змішаних К. д. належать калійні солі (KCl + NaCl) + KCl — 40 % К₂О, 20 % Na₂О, 50 % Cl), які виробляють шляхом мех. змішування сильвініту з калієм хлористим. Значну кількість калію містять побут. і пром. відходи: цемент. пил (10–15 % К₂О), деревний попіл (15 % К₂О у сполуці К₂СО₃), соняшникова зола (49 % К₂О).

Вироб-во простих К. д. в Україні майже припинено (за винятком сульфату калію, який виготовляють для експорту). Калій міститься переважно у склад. мінерал. добривах (суперагро, нітроамофоска, селітра калієва). Для виробництва суперагро і нітроамофоски використовують імпорт. калій хлористий (60–70 тис. т К₂О). Потреба К. д. для аграр. виробництва України становить 700–800 тис. т К₂О. Найбільші у світі виробники цього виду добрив (млн т): Канада — 9,6; РФ — 9,2; Білорусь — 5,5; США — 4,9; Німеччина — 2,8. Значні поклади калій. руд (калійно-магнієвих полімінералів) наявні в прикарп. регіоні, що дає можливість виробляти в Україні цінні сульфатні калійно-магнієві добрива. Високу ефективність К. д. мають на ґрунтах Полісся (дерново-підзолисті, дернові, дерново-карбонатні, торф’яники), на опідзолених ґрунтах Лісостепу та ін. ґрунтах легкого гранулометрич. складу. С.-г. культури по-різному реагують на К. д. Серед калієфільних культур — буряк, ріпак, соняшник, льон, силосні, багаторічні трави, капуста та ін. Хлорбоязливими культурами є тютюн, картопля, зернобобові, гречка, ефіроолійні, виноградники та цитрусові. Для їхнього вирощування застосовують безхлорні К. д. Під зерн. культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) використовують різні форми К. д. Середня норма для більшості культур становить 45–60 кг/га, для калієфільних — 90–120 кг/га К₂О. Окупність 1 кг К₂О приростом урожаю озимої пшениці у зоні Полісся — 4–6 кг, Лісостепу — 2–4 кг, Степу — 1–2 кг зерна. На Пд. України К. д. неефективні через високий вміст калію в ґрунтах степ. зони. К. д. позитивно впливають на якість продукції: в коренеплодах збільшується вміст цукру, в бульбах картоплі — крохмалю, в корм. рослинах — протеїну. Вони сприяють підвищенню гідрофільності рослин, стійкості стебел, захищають рослини від ранньої весняної посухи, позитивно впливають на зимостійкість озимих культур.

Розмір шрифту

Калійні добрива

Рекомендована література

Інформація про статтю