КРИ́МСЬКА ОБОРО́ННА ОПЕРА́ЦІЯ Проведена 18 жовтня — 16 листопада 1941 військами 51-ї (генерал-полковник Ф. Кузнецов) і Приморської (генерал-майор І. Пет­ров) армій у взаємодії з Чорноморським флотом (віце-адмірал Ф. Октябрський). У середині жовтня німецьке командува­н­ня зосередило для на­ступу на Крим 7 піхотних дивізій 11-ї армії (генерал піхоти Е. фон Манштейн), румунський гірський корпус і значні сили авіації. Крим обороняли 4 кавалерійські і 12 стрілецьких дивізій 51-ї та Приморської армій. На най­уразливішому пів­нічному напрямі оборону за­ймали 5 дивізій: 4 — на Ішунських позиціях (по­близу с. Ішунь, нині Красноперекопського ра­йону АР Крим), 1 — на Чонгарському пере­шийку. Головний удар за­вдали війська німецької 11-ї армії через Пере­копський пере­ши­йок, допоміжний — частини румунського гірського корпусу через Чонгарський міст. До 20 жовтня вони прорвали Ішунські позиції, внаслідок чого війська Червоної армії опинилися в за­гроз­ливому становищі. Для покраще­н­ня управлі­н­ня 22 жовтня Ставка створила командува­н­ня військ Криму на чолі з віце-адміралом Г. Левченком і під­порядкувала йому 51-у і Приморську армії та Чорноморський флот. Ведучи без­перервні важкі бої, Приморська армія від­ступила до Севастополя, 51-а армія, ослаблена в боях, не змогла зупинити ворога на Керченському пів­острові й ві­ді­йшла до м. Керч (нині АР Крим), а 16 листопада була еваку­йована через Керченську протоку на Таманський пів­острів.