КАЛЮ́ЖНА Галина Михайлівна (03. 04. 1958, м. Біла Церква Київської обл. — 17. 03. 2011, Київ) — поетеса. Дружина О. Орача. Член НСПУ (1999). Літературна премія імені В. Симоненка (2000). Закінчила Він­ницький педагогічний ін­ститут (1982). Учителювала; від 1995 — у Національному університеті харчових технологій; водночас від 2002 — в Академії муніципального управлі­н­ня (обидва — Київ). Авторка і ведуча про­грами «Гармонія душі» (Українське радіо, від 2007). Дебютувала 1974 віршем «Зацвів чагарник посивілий» у газеті «Ленінський шлях» (Біла Церква). Авторка збірки «Забута ікона» (Черкаси, 1997). Пере­кладала з російської мови (зокрема поезії О. Матвєєва). Низку її поезій поклав на музику композитор П. Дворський («Не забудьте мене…», «Золоте весі­л­ля», «Мелодія для сина», «Покладу на музику дороги», «Почу­т­тя», «На далекі вогні», «Тільки моє», «Прощай!», «Наша роз­мова довга», «Забута ікона», «Не від­літай!», «Ночі коха­н­ня», «Спогад» та ін.).