Калюжна Галина Михайлівна
КАЛЮ́ЖНА Галина Михайлівна (03. 04. 1958, м. Біла Церква Київ. обл. — 17. 03. 2011, Київ) — поетеса. Дружина О. Орача. Член НСПУ (1999). Літ. премія ім. В. Симоненка (2000). Закін. Вінн. пед. інститут (1982). Учителювала; від 1995 — у Нац. університеті харч. технологій; водночас від 2002 — в Академії муніцип. упр. (обидва — Київ). Авторка і ведуча програми «Гармонія душі» (Укр. радіо, від 2007). Дебютувала 1974 віршем «Зацвів чагарник посивілий» у г. «Ленінський шлях» (Біла Церква). Авторка зб. «Забута ікона» (Чц., 1997). Перекладала з російської мови (зокрема поезії О. Матвєєва). Низку її поезій поклав на музику композитор П. Дворський («Не забудьте мене…», «Золоте весілля», «Мелодія для сина», «Покладу на музику дороги», «Почуття», «На далекі вогні», «Тільки моє», «Прощай!», «Наша розмова довга», «Забута ікона», «Не відлітай!», «Ночі кохання», «Спогад» та ін.).
Рекомендована література
- Тарновецька Л. В очікуванні медових островів // Україна. 1998. № 3–4;
- Кореневич Л. І простити, і благословити // ЛУ. 1998, 17 верес.;
- Остролуцька Л. Лірична тема на два голоси. Поетеса Галина Калюжна та композитор і співак Павло Дворський: діалог про пісню // Жінка. 2007. № 2–3.
Завантажити статтю
Людина 
