Калюта Вілен Олександрович

КАЛЮТА́ Вілен Олександрович (22. 10. 1930, містечко Гуляйполе, нині місто Запорізької обл. — 03. 11. 1999, Київ) — кінооператор. Член-кореспондент АМУ (1997). Заслужений діяч мистецтв України (1995). Національна премія України імені Т. Шевченка (2000, посмертно). Державні премії СРСР (1988), РФ (1993, 1995). Закінчив Васильківське військово-авіаційно-технічне училище (Київської обл., 1952), курси операторів Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (1960), де відтоді і працював оператором (нині Нац. кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка). Зняв фільми: «Білий птах з чорною ознакою» (1970, золота медаль 7-го Мкф, Москва, 1971), «Наперекір усьому» (1972), «Мріяти і жити» (1974), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, приз за кращу операторську роботу 12-го Вкф, Київ, 1984; усі — реж. Ю. Іллєнко), «Хвилі Чорного моря» (1975, 4 серії, реж. А. Войтецький), «Відлюдько» (1977), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «Поцілунок» (1983), «Бережи мене, мій талісмане» (1986; усі — реж. Р. Балаян), «Чекайте на зв’язкового» (1979, реж. О. Коберідзе), «Своє щастя» (1979), «Дрібниці життя» (1980), «Два гусари» (1984), «Приятель небіжчика» (1997; усі — реж. В. Криштофович), «Будемо чекати, повертайся!» (1981, реж. М. Малицький), «Смиренне кладовище» (1989, реж. О. Ітигілов); на московській кіностудії «ТТТ»: «Урга — територія кохання» (1991), «Втомлені сонцем» (1994, обидва — реж. М. Михалков; Ґран-Прі Мкф у Каннах, приз на Мкф Балтійських країн «Бурштин. пантера» у м. Свєтлогорськ Калінінградської обл., РФ; обидва — 1994, премія «Оскар», США, 1995). К. був одним із найвизначніших кінооператорів вітчизняного і світового кіно, майстерно поєднував гру світла та кольору, довершено володів психологічною атмосферою кадру, віртуозно працював у царині як реалістичної, так і романтичної кінопоетики.

Завантажити статтю