Камал Шаріф

КАМА́Л Шаріф (Камал Шəриф; справж. — Байгільдієв Шаріф Камалутдинович; Байгилдиев Шәриф Камалетдинович; 16(28). 02. 1884, с. Татарська Пішля Пензен. губ., нині Мордовія, РФ — 22. 12. 1942, м. Казань, нині Татарстан, РФ) — татарський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1934). Навч. у медресе, пед. інституті в Стамбулі (1900–03). Працював шахтарем на Донбасі, на риболовец. промислах Каспію, в Одесі, Криму, на Кавказі. Від 1907 учителював; від 1910 — у ред. часописів м. Оренбург (РФ); від 1925 — у Казані: у ред. г. «Кызыл Татарстан» («Червоний Татарстан»); від 1928 — вчений секр. Дому татар. культури; від 1929 — у Гол. упр. у справах літ-ри та видавництв; 1933–35 — зав. літ. відділу Татар. академ. театру; відтоді — на творчій роботі. Писав татар. мовою. Автор новел «Сукбай» («Бродяга», 1910), «Бәхет эзләгәндә» («У пошуках щастя», 1911), «Чит илдә» («На чужині», 1912); автобіогр. повісті «Акчарлаклар» («Чайки», 1914) — про тяжке життя сезон. робітників, рибалок Каспію і шахтарів Донбасу. У романах «Таң атканда» («На світанку», 1926), «Матур туганда» («Коли народжується прекрасне», 1937), п’єсах «Ут» («Вогонь», 1928), «Таулар» («Гори», 1932), «Томан артында» («За туманом», 1934) відтворив глибокі зміни в житті татар. народу після більшов. перевороту 1917. Написав драму про рев. боротьбу на Донбасі «Козгыннар оясында» («Вороняче гніздо», 1929). Усі зазначені книги видано у Казані. Переклав роман «Піднята цілина» М. Шолохова (1934, кн. 1). У Казані ім’ям К. названо одну з вулиць, діє мемор. квартира при Музеї історії татар. літ-ри (засн. 1950).

Завантажити статтю