КАМА́ЛОВ Герберт Леонович (08. 06. 1940, Баку — 14. 05. 2025, Одеса) — фахівець у галузі фізико-органічної хімії. Доктор хімічних наук (1982), професор (1984), академік НАНУ (2009). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія України в галузі науки і техніки (2003). Державні нагороди СРСР. Закінчив Одеський університет (1963), де від­тоді й працював на кафедрі органічної хімії. Від 1978 — завідувач від­ділу каталізу Фізико-хімічного ін­ституту НАНУ (Одеса); водночас від 1985 — завідувач філії кафедри органічної хімії Одеського університету. Наукові дослідже­н­ня: каталітичні процеси за участі «малих» молекул, звʼязок між структурою та реакційною здатністю (зокрема каталітичними властивостями) органічних, ко­ординаційних та металоорганічних сполук, формува­н­ня активної фази каталізатора на поверх­ні неорганічних носіїв, каталітичний органічний синтез. Роз­робив, удосконалив і впровадив промислові та лабораторні засоби одержа­н­ня понад 100 органічних і неорганічних сполук. Спільно з О. Богатським довів можливість парофазного гідролізу естерів моно-, ди- і кетокарбонових кислот на оксиді алюмінію.