КАМЕНОБРО́ДСЬКИЙ Адольф (20. 01. 1871, Ві­день — 19. 11. 1946, м. Вроцлав, Польща) — архітектор. Син Альфреда, брат Казімєжа-Норберта Каменобродських. Навч. у Політех. школі у Львові (1889–94). Від 1899 працював у Львові на посаді архітектора Кра­йового від­ділу, виконував за його доруче­н­ням типові проекти різних споруд, зокрема шпиталів і шкіл. У 1920–30-х рр. — інж. від­ділу самоврядува­н­ня Львів. міськради, у цей період творив пере­важно у стилі функціоналізму. Під час 2-ї світової війни ви­їхав у Польщу. Серед реаліз. проектів у Львові — добудова спорт. залу товариства «Сокіл» на Цетнерівці (1906), ф-ка молоч. продуктів на вул. Польна (нині Героїв УПА), № 25 (1904), бічне крило (1907–08; обидва — у спів­авт. з батьком) на вул. А. Міцкевича (нині Листопадового Чину) Галиц. кра­йового сейму, 2 корпуси психіатр. лікарні на вул. Кульпарківська, житл. будинок Й. Томіцького на вул. Вулецька (нині Акад. Сахарова; усі — 1920-і рр.), центр. ангар трамвай. депо на вул. Пелчинська (нині Д. Вітовського; 1926–27), санаторій для хворих на туберкульоз (нині лікарня «Охматдит») на вул. Куркова (нині М. Лисенка), № 31 (1927–29, у спів­авт. з братом). Спільно з М. Улямом за проектом Т. Пісевича збудував гімназію ім. королеви Ядвіґи (нині львів. середня школа № 27) на розі вул. Ю. Дверницького (нині І. Свєнціцького) та Снопківська (кін. 1920-х рр.). Брав участь в архіт. конкурсах на спорудже­н­ня у Львові будинку Дирекції залізниці (1894, 2-а премія; 1911, від­знака), Торг.-пром. палати (1906, у спів­авт. з В. Клімчаком, 2-а премія), ратуші (1907, від­знака), Кредит. товариства земле­власників (1910, 2-а премія).