Камінська Іда
КАМІ́НСЬКА Іда (18(30). 09. 1899, Одеса — 21. 05. 1980, Нью-Йорк) — актриса, режисер. Дружина М. Мельмана. Закін. Варшав. драм. школу (1917). Дебютувала на театр. сцені 1903 роллю Соньки у п’єсі Д. Пінського «Мати». Від 1912 — у кіно. Від 1916 виступала у театрі, засн. 1913 її батьками Е.-Р. і А. Камінськими у Варшаві. Після смерті батька з матір’ю гастролювала Україною (1918–21). У 1922 виступала в театрі у Лешні (нині у межах Варшави), заснувала театр «Kacik» (Варшава), у якому грала у власних постановках. 1923–28 спільно із З. Турковим очолювала Варшав. євр. мист. театр, з яким багато гастролювала, зокрема за кордоном (Париж, Брюссель, 1931–33). Відкрила євр. театри у Варшаві (1933) і Вільно (нині Вільнюс). У 1939 у Львові керувала Держ. євр. театром. 1941–44 перебувала в евакуації з частиною трупи цього театру у Фрунзе (нині Бішкек). 1944–46 працювала на радіо у Москві. 1946 повернулася до Львова, відновила діяльність Держ. євр. театру. Після його закриття 1949 виїхала до Польщі, де керувала євр. театрами у Лодзі (1949–53) та Вроцлаві (1953–55), Держ. євр. театром ім. Е.-Р. Камінської у Варшаві (1953–68). Гастролювала у Великій Британії, Франції, Бельгії, Німеччині, Нідерландах, Ізраїлі. 1968 емігрувала до Ізраїлю, 1969 — до США. Виступала в театрі, знімалася у кіно. Створила багато різноманіт. драм. образів, що вирізняються темпераментністю, емоційністю, тонким психологізмом. У режисер. роботах тяжіла до психол. театру, будувала чіткий актор. ансамбль. Переклала низку драм. творів на ідиш, збереженню якої приділяла велику увагу. Авторка п’єс «Ongiś był król» (1932), «Zasypać bunkry» (1964), спогадів «Му life, my theatre» (New York, 1973). У 2008 Євр. театр у Нью-Йорку названо її ім’ям.
Ролі: Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Міреле Ефрос (однойм. п’єса Я. Гордіна), Етель («Юліус і Етель» Л. Кручковського), Хава («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом), Діна, Міреле, Суламіф («Син зірки», «Чаклунка», «Суламіф» А. Ґольдфадена), Есмеральда («Дзвонар із Нотр-Даму» за романом «Собор Паризької богоматері» В. Гюґо), Нора («Нора, або Ляльковий дім» Г. Ібсена), Лауренсія («Фуенте Овехуна» Лопе де Веґи), Матінка Кураж («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта), Федора (однойм. драма В. Сарду); у кіно — Шломеле («Міреле Ефрос», 1912, реж. М. Товбін), Бела Баскін («Шлюб на роздоріжжі», 1916), Рашель Кроненберг («Змова», 1923, реж. З. Турков), Бас Шева («Бездомні», 1939, реж. О. Мартен), Розалі Лаутманн («Крамниця на площі», 1965, реж. Я. Кадар, Е. Клос; премія «Оскар», США, Державна премія Чехослов. РСР; обидві — 1966), Фанні Мішкін («Ангел Левін», 1970, реж. Я. Кадар).
Вистави: «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (1923), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського, «Овеча криниця» Лопе де Веґи (1939), «Всі клятви» П. Маркіша, «Не забажай» А. Ґольдфадена (обидві — 1941), «Меїр Езофович» Е. Ожешко (1949), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони (1951).
Літ.: J. Macierakowski. Ida Kamińska // Teatr. 1952. № 8; J. Krakowska-Naróżniak. Ida Kamińska — polski los żydówskiej aktorki // Teatr żydowski w Polsce. Łódź, 1998; Степанчикова Т. Історія єврейського театру у Львові. Крізь терни — до зірок! Л., 2005.
І. О. Мелешкіна
Основні ролі
Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Міреле Ефрос (однойм. п’єса Я. Гордіна), Етель («Юліус і Етель» Л. Кручковського), Хава («Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом), Діна, Міреле, Суламіф («Син зірки», «Чаклунка», «Суламіф» А. Ґольдфадена), Есмеральда («Дзвонар із Нотр-Даму» за романом «Собор Паризької богоматері» В. Гюґо), Нора («Нора, або Ляльковий дім» Г. Ібсена), Лауренсія («Фуенте Овехуна» Лопе де Веґи), Матінка Кураж («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта), Федора (однойм. драма В. Сарду); у кіно — Шломеле («Міреле Ефрос», 1912, реж. М. Товбін), Бела Баскін («Шлюб на роздоріжжі», 1916), Рашель Кроненберг («Змова», 1923, реж. З. Турков), Бас Шева («Бездомні», 1939, реж. О. Мартен), Розалі Лаутманн («Крамниця на площі», 1965, реж. Я. Кадар, Е. Клос; премія «Оскар», США, Державна премія Чехослов. РСР; обидві — 1966), Фанні Мішкін («Ангел Левін», 1970, реж. Я. Кадар).
Основні вистави
«Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським (1923), «Оптимістична трагедія» В. Вишневського, «Овеча криниця» Лопе де Веґи (1939), «Всі клятви» П. Маркіша, «Не забажай» А. Ґольдфадена (обидві — 1941), «Меїр Езофович» Е. Ожешко (1949), «Дерева вмирають стоячи» А. Касони (1951).
Рекомендована література
- J. Macierakowski. Ida Kamińska // Teatr. 1952. № 8;
- J. Krakowska-Naróżniak. Ida Kamińska — polski los żydówskiej aktorki // Teatr żydowski w Polsce. Łódź, 1998;
- Степанчикова Т. Історія єврейського театру у Львові. Крізь терни — до зірок! Л., 2005.
Людина 
