КАМІО́НСЬКИЙ Оскар Іса­йович (18(30). 01. 1869, Київ — 15(28). 08. 1917, м. Ялта, нині АР Крим) — спів­ак (баритон), педагог. Чоловік К. Брун-Каміонської. Закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію (1891; клас К. Еверарді, С. Габеля). Удосконалював вокальну майстерність у А. Ронці та Ч. Россі в Мілані (Італія). Ви­ступав на оперних сценах Неаполя, Флоренції (обидва — Італія), Афін. Соліст оперних театрів Харкова (1893–94, 1898–99, 1913–14), Києва (1894–95, 1897, 1902–04, 1914), Ростова (нині Ростов-на-Дону, РФ, 1895–96), Тифліса (нині Тбілісі, 1896–98, 1899–1901), Одеси (1901, 1913), Катеринослава (нині Дні­пропетровськ), Санкт-Петербурга, Москви та ін. 1904 — викладач Київської школи М. Лесневич-Носової. Про­йшовши чудову вокальну школу, К. майстерно володів невеликим за силою ліричним баритоном, який особливо красиво звучав у верх­ньому регістрі. Гастролі в Монте-Карло, Японії, Великій Британії, Франції, Німеч­чині. Перший виконавець партій Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова) у Харкові, Гаріна («Камор­ра» Е. Еспозіто) в Одесі. Ві­домий також як популяризатор творчості українських композиторів, зокрема М. Лисенка. 1904 на фірмі «Грамофон» (Київ) на­співав його романси «Без­межне поле» та «Минають дні». Мав також записи на інших фірмах Санкт-Петербурга, Тифліса, Берліна, Варшави, Києва.