КРИ́МСЬКИХ ТАТА́Р «Коренізація» — національна політика, яку про­водила у 1920–30-х роках у Крим­ській Автономній Соціалістичній Радянській Республіці радянська влада. «Коренізація» окре­мих народів у СРСР мала свою специфіку, тому в УСРР її називали українізацією, у Криму — татаризацією. 1917–20 на Кримському пів­острові діяла низка політичних партій, створених за етнічним принципом (національна кримськотатарська — Міллі-Фірка), що від­стоювали насамперед інтереси селянства.

Зі встано­в­ле­н­ням радянської влади більшість із них заявила про готовність до спів­праці, однак більшовики від­­разу ж ліквідували усі національні політичні організації. Головним зав­да­н­ням для них стало залуче­н­ня кримських татар у радянські органи влади й управлі­н­ня. Вже через декілька місяців після встановле­н­ня радянської влади у по­станові Кримського ревкому від 6 черв­ня 1921 за­значено: «При­знать це­лесообразным и желательным вовлечение в Совап­параты татна­селения для чего: В тех ра­йонах и селениях где большинство на­селения татары в Сель и Рай­ревкомы желательно на­значать на должности Предуревкомов татар ком­мунистов». При цьому більшовики вимушено мирилися з їхнім не­пролетарським походже­н­ням, оскільки більшість походила з інтелігентських або дрібнобуржуазних родин і раніше пере­бувала на націоналістичних позиціях. У Консти­туції Кримської Автономної

Соціалістичної Радянської Республіки (АСРР), ухваленій 1921 1-м Всекримським зʼ­їздом рад, державними мовами проголошено російську і крим­ськотатарську. При РНК Кримської АСРР організовано колегію пере­кладачів, яка пере­кладала кримськотатарською мовою декрети й закони, видавала збірники законодавчих актів. У доповіді «Об­зор работы по нацстроительству Крымской АССР» (1926) за­значено, що при райвиконко­мах також створено посади пере­клада­чів, усі заяви зобовʼязали при­ймати і на кримськотатарській мо­ві, від­мінено обмеже­н­ня при від­правлен­ні теле­грам та ін. 25 черв­ня 1929 РНК Кримської АСРР прийняла декрет про веде­н­ня доку­­ментації на кримськотатарській мові у державних установах і громадських організаціях у ра­йонах та містах, де проживала значна кількість кримських татар. Причому на реалізацію положень декрету від­ведено по­рівняно короткий термін. Від­крито низку кримськотатарських шкіл і газет, а також театр. Таким чи­ном, кримськотатарську мову актив­но за­проваджували в усіх сферах життя су­спільства.

У квітні 1923 на 12-му зʼ­їзді РКП(б) національна політика більшовиків отримала назву «коренізація», керівництво партії ви­значило комплекс заходів і їхній характер. 1926 роз­почато роз­укрупне­н­ня сільрад, створених у місцях компактного прожи­ва­н­ня кримських татар (від 51-ї на початку року до 145-ти на­прикінці). У національних сільрадах документація ве­лася кримськотатарською мовою, у органах державної влади й управлі­н­ня кримським татарам виділено квоту в 25–40 % від загальної кількості службов­ців. На той час серед членів сіль­рад кримські татари становили 39,9 %, голів сільрад — 40 %, членів ра­йон­них ви­конкомів — 20 %, членів ЦВК Кримської АСРР — 40 %. Значно повільніше від­бувалося поповне­н­ня місцевої партійної організації: 1 січня 1925 у її скла­ді нараховувалося 236 кримських та­тар (4,6 % від загальної кількості), 1 жовт­ня того ж року — 440 (7,1 %). У 1920-х роках виникло явище крим­ськотатарського націонал-комінізму. Як і їхні українські колеги, кримськотатарські націонал-комуністи акцен­тували увагу на національних, а не більшовицьких аспектах татаризації. Для ко­ординації роботи створено

Національну комісію при Кримському обл. комітеті РКП(б) на чолі з Д. Петропа­влов­ським, за­проваджено посаду Уповноваженого з охорони прав та інтересів національних меншин при Президії ЦВК Кримської АСРР (у 1920-х роках — У.-В. Балич). Сфор­мовано 9 кримськотатарських національних ра­йонів, зокрема Бахчисарайський, Ял­тинський, Алуштинський, Балаклавський, Судацький, Карасубазарський. Оскіль­ки більшовицька ідеологія орієнтува­лася на міських промислових робітників (пролетаріат), а кримські татари у пере­важній більшості за­ймалися сільським господарством і ку­старними промислами, пріоритетним зав­да­н­ням стала татаризація промисловості — формуван­ня кримськотатарського пролетаріату. На найбільших промислових під­приємствах для кримських татар зарезервовано до 25 % робочих місць, у професійно-технічних на­вчальних закладах створено групи із кримськотатарської молоді. 1 березня 1929 опубліковано по­станову ЦВК Кримської АСРР про «коренізацію» в промисловості, у якій по­став­лено зав­да­н­ня збільшити кількість кримськотатарських робітників із 1092-х осіб (5,9 %) у 1927–28 до 6668-ми (22,7 %) у 1932–33.

Станом на 1932 до роботи в промисловості вдалося залучити 6394 кримських татарина. За пере­писом 1926, у Кримській АСРР проживало 179,1 тис. кримських татар, з них у сільській місцевості — 143,7 тис., у містах — 35,3 тис. осіб. Від­повід­но пере­розподіл земельних ресурсів стосувався значної частини кримських татар. Земельна реформа як складова «коренізації» пере­дба­чала внутрішньосільський (упорядкуван­ня користува­н­ня земельними ділян­ками на місцевому рівні) та між­сільський (пере­селе­н­ня частини кримських та­тар із Пів­ден­ного узбереж­жя у степові ра­йони) землеустрій. При цьому пере­селяли тих кримських татар, у яких земельний наділ був значно меншим норми, а ресурсів для його роз­шире­н­ня від­найти не вдалося. Частину землі заплановано нада­ти ре­емі­грантам з-за кордону.

В жовтні 1925 до ЦВК Кримської АСРР звернулася ініціативна гру­па з проха­н­ням до­зволити організацію Товариства з ре­еміграції та роз­селе­н­ня кримських татар. Його основне зав­да­н­ня: сприя­н­ня повернен­ню з емігра­ції та облаштуван­ню кримських татар і їхніх потомків, роз­селе­н­ня малоземельних і без­земельних кримських татар. 29 січня 1925 Президія ЦВК Кримської АСРР ухвалила ріше­н­ня по­ставити перед ЦВК СРСР пита­н­ня про до­звіл на вʼїзд до Криму кримськотатарських емі­грантів з Болгарії та Румунії та наділе­н­ня їх землею. 1926 Народний комісаріат землеробства Кримської АСРР роз­почав пере­селе­н­ня кримських татар із Пів­ден­ного узбереж­жя та ре­емі­грантів. Загалом татаризація Кримського пів­острова значно сприяла соціально-економічному і культурно-освітньому роз­витку кримських татар, а її згорта­н­ня на початку 1930-х років су­проводжува­лося масовими ре­пресіями про­ти активних кримськотатарських діячів.