Кримських татар Коренізація

Визначення і загальна характеристика

КРИ́МСЬКИХ ТАТА́Р «Коренізація» — національна політика, яку про­водила у 1920–30-х роках у Крим­ській Автономній Соціалістичній Радянській Республіці радянська влада. «Коренізація» окре­мих народів у СРСР мала свою специфіку, тому в УСРР її називали українізацією, у Криму — татаризацією. 1917–20 на Крим. п-ові діяла низка політ. партій, створ. за етніч. принципом (нац. кримськотатар. — Міллі-Фірка), що від­стоювали насамперед інтереси селянства.

Зі встано­в­ле­н­ням рад. влади більшість із них заявила про готовність до спів­праці, однак більшовики від­­разу ж ліквідували усі нац. політ. організації. Гол. зав­да­н­ням для них стало залуче­н­ня крим. татар у рад. органи влади й управлі­н­ня. Вже через декілька місяців після встановле­н­ня рад. влади у по­станові Крим. ревкому від 6 черв­ня 1921 за­значено: «При­знать це­лесообразным и желательным вовлечение в Совап­параты татна­селения для чего: В тех ра­йонах и селениях где большинство на­селения татары в Сель и Рай­ревкомы желательно на­значать на должности Предуревкомов татар ком­мунистов». При цьому більшовики вимушено мирилися з їхнім не­пролетар. походже­н­ням, оскільки більшість походила з інтелігент. або дрібнобурж. родин і раніше пере­бувала на націоналіст. позиціях. У Консти­туції Крим. Автоном.

Соціаліст. Рад. Респ. (АСРР), ухваленій 1921 1-м Всекрим. зʼ­їздом рад, держ. мовами проголошено рос. і крим­ськотатарську. При РНК Крим. АСРР організовано колегію пере­кладачів, яка пере­кладала кримськотатар. мовою декрети й закони, видавала збірники законодав. актів. У доповіді «Об­зор работы по нацстроительству Крымской АССР» (1926) за­значено, що при райвиконко­мах також створ. посади пере­клада­чів, усі заяви зобовʼязали при­ймати і на кримськотатар. мо­ві, від­мінено обмеже­н­ня при від­правлен­ні теле­грам та ін. 25 черв­ня 1929 РНК Крим. АСРР прийняла декрет про веде­н­ня доку­­ментації на кримськотатар. мові у держ. установах і громад. організаціях у р-нах та містах, де проживала значна кількість крим. татар. Причому на реалізацію положень декрету від­ведено по­рівняно короткий термін. Від­крито низку кримськотатар. шкіл і газет, а також театр. Таким чи­ном, кримськотатар. мову актив­но за­проваджували в усіх сферах життя су­спільства.

У квітні 1923 на 12-му зʼ­їзді РКП(б) нац. політика більшовиків отримала назву «коренізація», керівництво партії ви­значило комплекс заходів і їхній характер. 1926 роз­почато роз­укрупне­н­ня сільрад, створ. у місцях компакт. прожи­ва­н­ня крим. татар (від 51-ї на поч. року до 145-ти на­прикінці). У нац. сільрадах документація ве­лася кримськотатар. мовою, у органах держ. влади й упр. крим. татарам виділено квоту в 25–40 % від заг. кількості службов­ців. На той час серед чл. сіль­рад крим. татари становили 39,9 %, голів сільрад — 40 %, чл. рай. ви­конкомів — 20 %, чл. ЦВК Крим. АСРР — 40 %. Значно повільніше від­бувалося поповне­н­ня місц. парт. організації: 1 січня 1925 у її скла­ді нараховувалося 236 крим. та­тар (4,6 % від заг. кількості), 1 жовт­ня того ж року — 440 (7,1 %). У 1920-х рр. виникло явище крим­ськотатар. націонал-комінізму. Як і їхні укр. колеги, кримськотатар. націонал-комуністи акцен­тували увагу на нац., а не більшов. аспектах татаризації. Для ко­ординації роботи створ.

Нац. комісію при Крим. обл. комітеті РКП(б) на чолі з Д. Петропа­влов­ським, за­проваджено посаду Уповноваженого з охорони прав та інтересів нац. меншин при Президії ЦВК Крим. АСРР (у 1920-х рр. — У.-В. Балич). Сфор­мовано 9 кримськотатар. нац. р-нів, зокрема Бахчисарай., Ял­тин., Алуштин., Балаклав., Судац., Карасубазарський. Оскіль­ки більшов. ідеологія орієнтува­лася на міських пром. робітників (пролетаріат), а крим. татари у пере­важній більшості за­ймалися с. госп-вом і ку­стар. промислами, пріоритет. зав­да­н­ням стала татаризація промисловості — формуван­ня кримськотатар. пролетаріату. На найбільших пром. під­приємствах для крим. татар зарезервовано до 25 % робочих місць, у про­фес.-тех. навч. закладах створ. групи із кримськотатар. молоді. 1 березня 1929 опубл. по­станову ЦВК Крим. АСРР про «коренізацію» в промисловості, у якій по­став­лено зав­да­н­ня збільшити кількість кримськотатар. робітників із 1092-х осіб (5,9 %) у 1927–28 до 6668-ми (22,7 %) у 1932–33.

Станом на 1932 до роботи в промисловості вдалося залучити 6394 крим. татарина. За пере­писом 1926, у Крим. АСРР проживало 179,1 тис. крим. татар, з них у сільс. місцевості — 143,7 тис., у містах — 35,3 тис. осіб. Від­повід­но пере­розподіл земел. ресурсів стосувався знач. частини крим. татар. Земел. реформа як складова «коренізації» пере­дба­чала внутр.-сільс. (упорядкуван­ня користува­н­ня земел. ділян­ками на місц. рівні) та між­сільс. (пере­селе­н­ня частини крим. та­тар із Пд. узбереж­жя у степ. р-ни) землеустрій. При цьому пере­селяли тих крим. татар, у яких земел. наділ був значно меншим норми, а ресурсів для його роз­шире­н­ня від­найти не вдалося. Частину землі заплановано нада­ти ре­емі­грантам з-за кордону.

В жовтні 1925 до ЦВК Крим. АСРР звернулася ініціативна гру­па з проха­н­ням до­зволити організацію Товариства з ре­еміграції та роз­селе­н­ня крим. татар. Його осн. зав­да­н­ня: сприя­н­ня повернен­ню з емігра­ції та облаштуван­ню крим. татар і їхніх потомків, роз­селе­н­ня малоземел. і без­земел. крим. татар. 29 січня 1925 Президія ЦВК Крим. АСРР ухвалила ріше­н­ня по­ставити перед ЦВК СРСР пита­н­ня про до­звіл на вʼїзд до Криму кримськотатар. емі­грантів з Болгарії та Румунії та наділе­н­ня їх землею. 1926 Нар. комісаріат землеробства Крим. АСРР роз­почав пере­селе­н­ня крим. татар із Пд. узбереж­жя та ре­емі­грантів. Загалом татаризація Крим. п-ова значно сприяла соц.-екон. і культ.-осв. роз­витку крим. татар, а її згорта­н­ня на поч. 1930-х рр. су­проводжува­лося масовими ре­пресіями про­ти актив. кримськотатар. діячів.

Літ.: Хованцев Д. В. Політика коренізації на Україні й у Криму: порівняльний аналіз практики 20-х років // Культура народів Причорноморʼя. 1999. № 1; Котляр Н. Політика коренізації в Криму в 20–30-ті рр. ХХ ст. // Пробл. історії України: факти, судже­н­ня, пошуки: Між­­ві­дом. зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 9; Якубова Л. Д. Етнічні меншини УСРР у 20-і — першій половині 30-х років ХХ ст.: історіо­графія та джерела досліджень. К., 2006; Кузьменко В. Б. Між­національні від­носини в Радянській Україні (1917–1939 рр.): правові аспекти. О., 2009.

Г. М. Кондратюк

Завантажити статтю