КАУЛЬБА́РС Олександр Васильович (11(23). 05. 1844, С.-Петербург — 25. 01. 1929, Париж) — військовик, гео­граф. Належав до барон. роду швед. походже­н­ня. Закін. Микол. училище гвард. юнкерів (1861) і Академію Ген­штабу (1868). Від 1861 служив у лейб-гвардії Гатчин. полку (брав участь у придушен­ні польс. пов­ста­н­ня 1863–64); від 1868 — у Турке­стан. військ. окрузі (Середня Азія). Дійсний член Рос. геогр. товариства, чл.-засн. Середньоазій. вченого товариства. Очолював екс­педиції з ви­вче­н­ня раніше не досліджених р-нів Тянь-Шаню (1868) та русла і дельти р. Амударʼя (1873). Результати роботи екс­педицій від­значені золотими медалями Рос. геогр. товариства. Під час рос.-турец. війни 1877–78 — нач­штабу 8-ї кавалерій. дивізії; 1878–79 — чл. Між­нар. комісії з ви­значе­н­ня кордонів Сербії; 1882–83 — військ. міністр Болгарії; від­тоді — на команд. посадах у кавалерії (написав низку праць із тактики її за­стосува­н­ня); 1900–01 — командир 2-го Сибір. армій. корпусу (брав участь у придушен­ні іхетуан. пов­ста­н­ня у Китаї); 1901–04 — пом. командувача, 1904 і 1905–09 — командувач військами Одес. військ. округу. У роки рос.-япон. війни 1904–05 — командувач 3-ї і 2-ї Маньчжур. армії (його не­вдалі дії у битві побл. м. Мукден після війни роз­бирали на спец. засі­дан­ні Військ. ради). 1905 — тимчас. генерал-губернатор Одеси (придушував рев. ви­ступи, сприяв діяльності монарх. організацій). 1907–08 заснував і очолив у Одесі перший у Рос. імперії аероклуб, особисто здійснював польоти на дирижаблях та аеропланах. На поч. 1-ї світової війни організовував авіац. під­роз­діли у частинах Пн.-Зх. фронту, від 1915 — у від­ставці. Після більшов. пере­вороту 1917 ви­їхав на Пд. Росії, 1918 вступив до Добровол. армії (зарах. у резерв чинів). На еміграції проживав у Болгарії та Франції. У Парижі працював у Радіотелегр. товаристві, був головою Союзу рос. льотчиків.