Каульбарс Олександр Васильович

КАУЛЬБА́РС Олександр Васильович (11(23). 05. 1844, С.-Петербург — 25. 01. 1929, Париж) — військовик, географ. Належав до барон. роду швед. походження. Закін. Микол. училище гвард. юнкерів (1861) і Академію Генштабу (1868). Від 1861 служив у лейб-гвардії Гатчин. полку (брав участь у придушенні польс. повстання 1863–64); від 1868 — у Туркестан. військ. окрузі (Середня Азія). Дійсний член Рос. геогр. товариства, чл.-засн. Середньоазій. вченого товариства. Очолював експедиції з вивчення раніше не досліджених р-нів Тянь-Шаню (1868) та русла і дельти р. Амудар’я (1873). Результати роботи експедицій відзначені золотими медалями Рос. геогр. товариства. Під час рос.-турец. війни 1877–78 — начштабу 8-ї кавалерій. дивізії; 1878–79 — чл. Міжнар. комісії з визначення кордонів Сербії; 1882–83 — військ. міністр Болгарії; відтоді — на команд. посадах у кавалерії (написав низку праць із тактики її застосування); 1900–01 — командир 2-го Сибір. армій. корпусу (брав участь у придушенні іхетуан. повстання у Китаї); 1901–04 — пом. командувача, 1904 і 1905–09 — командувач військами Одес. військ. округу. У роки рос.-япон. війни 1904–05 — командувач 3-ї і 2-ї Маньчжур. армії (його невдалі дії у битві побл. м. Мукден після війни розбирали на спец. засіданні Військ. ради). 1905 — тимчас. генерал-губернатор Одеси (придушував рев. виступи, сприяв діяльності монарх. організацій). 1907–08 заснував і очолив у Одесі перший у Рос. імперії аероклуб, особисто здійснював польоти на дирижаблях та аеропланах. На поч. 1-ї світової війни організовував авіац. підрозділи у частинах Пн.-Зх. фронту, від 1915 — у відставці. Після більшов. перевороту 1917 виїхав на Пд. Росії, 1918 вступив до Добровол. армії (зарах. у резерв чинів). На еміграції проживав у Болгарії та Франції. У Парижі працював у Радіотелегр. товаристві, був головою Союзу рос. льотчиків.

Завантажити статтю