Каховська Ірина Костянтинівна

КАХО́ВСЬКА Ірина Костянтинівна (15. 08. 1888, м. Тараща, нині Київ. обл. — 01. 03. 1960, м. Малоярославець Калуз. обл., РФ) — партійна діячка. Далека родичка декабриста П. Каховського. Від 1904 навч. на Вищих жін. курсах (С.-Петербург). 1905 під впливом промови М. Горького приєдналася до більшовиків (вела агітацію серед селян), 1906 вступила у Союз есерів (максималістів). 28 квітня 1907 заарешт., 7 березня 1908 засудж. до 20-ти р. каторги (при затвердженні вироку строк зменшено до 16-ти р.). 1914 амністована, відтоді мешкала на засланні. Навесні 1917 переїхала до Москви, згодом  — до Петрограда (нині С.-Петербург). Обрана чл. ВЦВК (разом із більшовиком В. Володарським очолювала агітац.-пропагандист. відділ), взяла активну участь у вид. ж. «Революционная работница». Негативно поставилася до укладення Брест. мирного договору, стала чл. ЦК і бойової організації Партії лівих есерів (інтернаціоналістів). У червні–липні 1918 у Києві керувала підготовкою вбивства головнокомандувача нім. військ в Україні фельдмаршала Г. Айхгорна. 2 серпня того ж року заарешт., 12 вересня нім. військ.-польовим судом засудж. до смерт. кари. Однак, оскільки за нім. законами смертні вироки стосовно жінок повинен був затверджувати кайзер, залишалася в ув’язненні до січня 1919. Звільнена після приходу до влади Директорії УНР на вимогу губерн. селян. з’їзду (на захист К. виступив також Н. Махно), переїхала до Москви. Від серпня 1919 у Києві та Харкові намагалася організувати замах на головнокомандувача Добровол. армії генерала А. Денікіна. Від 1920 неодноразово заарештовувалася органами ВЧК, мешкала на засланні, зокрема від 1930 — у м. Уфа (нині Башкортостан, РФ). 8 лютого 1937 черг. раз заарешт., 25 грудня того ж року за звинуваченнями у підготовці замаху на К. Ворошилова та селян. повстань засудж. до 10-ти р. тюрем. ув’язнення і 5-ти р. позбавлення прав. 1947 звільнена, 1948 повторно заарешт. і відправлена у безстрокове заслання. 1954 звільнена з обмеженням місць проживання. Реабіліт. 1958.

Завантажити статтю