КО́ХМАТ Софія Євгенівна (13. 03. 1954, Львів) — режисер, журналістка. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член НСЖУ (1998). Закінчила Львівський університет (1981; викладач В. Здоровега), Київський ін­ститут театрального мистецтва (1994; викладач В. Горпенко, В. Кісін, О. Оди­нець). 1967–2000 спів­працювала з Українською Гельсінською спілкою; водночас від 1974 працює на обласній державній телерадіокомпанії: завідувач від­ділу публіцистичних про­грам (від 2000); за сумісництвом від 1988 — режисер-по­становник театру-студії «Не журись!», 1988–94 — музичної компанії «Студія Лева»; 1989–91 — журналістка, режисер і ведуча новин українсько-канадської телекомпанії «Міст»; 2000–06 — режисер і ведуча арт-агенції «Стася і Дзюньо» обласного від­діле­н­ня НСТДУ (усі — Львів). К. притаман­ні захопле­н­ня екс­периментува­н­ням, екс­пресивність, фантазія, вмі­н­ня по­єд­нувати телевізійні і театральні стилі, що народжує нові творчі форми. Спів­режисер музичного фестивалю «Червона рута» (1991, Запоріж­жя), режисер-по­становник музичного фестивалю «Марія» (1992, м. Трускавець Львівської обл.), концертів, присвячених памʼяті І. Мацял­ка (2009), М. Шалайкевич (2011). Зняла публіцистичну стрічку «Чи зацвіте вишня?..» (1987; приз Всесоюзного телефестивалю молодіжних про­грам, Москва, 1988); музичні і поетичні («Ось така історія», 1988; «А вона», «Я не хочу називатися героєм»; обидва — 1993), документальні («На скрижалях мого серця», «Оста­н­ня зу­стріч із заслуженим художником України Євгеном Манишиним»; обидва — 2006; «Осмислюю себе на цій землі», 2010; «Некоронований король», 2011) фільми. Написала низку прозових творів (опубліковані у журналі «Дзвін»): «Три новели» (1995, № 2), «Білий холод» (2004, № 1), «На остан­ньому нерві серця» (2011, № 1), віршів («Молода Галичина», 1996, 2 квітня; «Дзвін», 2011, № 9). Окремі прозові твори К. вміщено в книзі «Не­зна­йома. Антологія української “жіночої” прози та есе­їстики» В. Ґабора (Л., 2005). Створила власні теле­про­грами «Світлини душі» (1996–2012), «Від­крита студія» (від 2012).