Кохмат Софія Євгенівна

КО́ХМАТ Софія Євгенівна (13. 03. 1954, Львів) — режисер, журналістка. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Член НСЖУ (1998). Закін. Львівський університет (1981; викл. В. Здоровега), Київ. інститут театр. мистецтва (1994; викл. В. Горпенко, В. Кісін, О. Оди­нець). 1967–2000 співпрацювала з Укр. Гельсин. спілкою; водночас від 1974 працює на обл. держ. ТРК: завідувач відділу публіцист. про­грам (від 2000); за сумісн. від 1988 — реж.-постановник театру-студії «Не журись!», 1988–94 — муз. компанії «Студія Лева»; 1989–91 — журналістка, реж. і ведуча но­вин укр.-канад. телекомпанії «Міст»; 2000–06 — реж. і ведуча арт-агенції «Стася і Дзюньо» обл. відділ. НСТДУ (усі — Львів). К. притаманні захоплення експериментуванням, експресивність, фантазія, вміння поєднувати те­ле­віз. і театр. стилі, що народжує нові творчі форми. Співреж. муз. фестивалю «Червона рута» (1991, Запоріжжя), реж.-постановник муз. фестивалю «Марія» (1992, м. Трускавець Львів. обл.), концертів, присвяч. пам’яті І. Мацял­ка (2009), М. Шалайкевич (2011). Зняла публіцист. стрічку «Чи зацвіте вишня?..» (1987; приз Все­союз. телефестивалю молодіж. програм, Москва, 1988); муз. і поет. («Ось така історія», 1988; «А вона», «Я не хочу називатися героєм»; обидва — 1993), докум. («На скрижалях мого серця», «Остання зустріч з заслуженим художником України Євгеном Манишиним»; обидва — 2006; «Осмислюю себе на цій землі», 2010; «Некоронований король», 2011) фільми. Написала низку проз. творів (опубл. у ж. «Дзвін»): «Три новели» (1995, № 2), «Білий холод» (2004, № 1), «На ос­танньому нерві серця» (2011, № 1), віршів («Молода Галичина», 1996, 2 квітня; «Дзвін», 2011, № 9). Окремі проз. твори К. вмі­щено в кн. «Незнайома. Антоло­гія української “жіночої” прози та есеїстики» В. Ґабора (Л., 2005). Створила власні телепрограми «Світлини душі» (1996–2012), «Від­крита студія» (від 2012).

К. Д. Мажак

завантажити статтю