КІ́СІН Віктор Борисович (04. 04. 1933, м. Хабаровськ, РФ — 04. 09. 1997, Київ) — режисер, педагог. Кандидат мистецтво­знавства (1981), професор (1995). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Член СКінУ (1987). Закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1959; курс М. Верхацького), де й викладав від 1965: завідувач кафедри режисури кіно і телебаче­н­ня (1985–91), засновник і завідувач кафедри режисури телебаче­н­ня (від 1991). Працював у театрах Одеси, Сімферополя, Києва, де по­ставив ви­стави «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна (1959), «Емілія Ґалот­ті» Ґ. Лес­сінґа (1961), «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1971), «Приборка­н­ня норовливої» В. Шек­спіра (1976). Створив перший в історії українського телебаче­н­ня мас­штабний багатосерійний ігровий т/ф «Остан­ній доказ королів» (1983–86, 4 серії, «Укртелефільм»), по­значений новаторством найвищого на той час ступеня складності, який під­готував появу нової телестилістики. Також зняв т/ф «Фауст і смерть» (1966), «Весняний день — тридцятого квітня» (1974), «Браво-бравушки» (1987; усі — «Укртелефільм»), «Без сенсацій» (1988), «Таїнства Києво-Печерської лаври» (1994; обидва — «Кінемато­графіст»), «Шамани Дархадської землі» (студія Монголії), «На полі крові» (Українське телебаче­н­ня; обидва — 1995). Автор книг з теорії телебаче­н­ня: «Режисура як мистецтво та професія» (1998) та «Життя. Актор. Образ» (1999; обидві — Київ). Серед учнів — В. Вітер, В. Нечипоренко, Л. Смородіна, лауреати премії ім. Т. Шевченка І. Кобрин, премії ім. О. Довженка Н. Андрійченко.