Качановський Володимир Васильович

КАЧАНО́ВСЬКИЙ Володимир Васильович (01(13). 03. 1853, с. Великий Ліс, нині Брест. обл., Білорусь — 11(24). 04. 1901, м. Ніжин, нині Черніг. обл.) — мово­знавець, історик. Закін. Варшав. університет (1878). З наук. метою подорожував по словʼян. землях, Греції, Італії, Пд. Франції. 1882 захистив магістер. дис. «Неиз­дан­ный дубровницкий поэт А. М. Глегевич. Историко-литературное ис­следование». Від 1883 — магістр словʼян. філології Варшав. університету; від 1886 — приват-доцент кафедри словʼян. філології Казан. університету (Росія); від 1888 — проф. Ніжин. істор.-філол. ін­ституту. Заснував, редагував і видавав ж. «Вестник славянства» (Казань, 1888–90; Ніжин, 1891–96). Досліджував мову, словесність та історію Сербії, Хорватії, Болгарії, Чорногорії, Росії. Звертався до деяких питань української мови та літ-ри, про що свідчать його стат­ті «Малорус­ский стих об Егории Храбром» (1894), «К во­просу о происхождении украинского наречия», «Две малорус­ские думы» (обидві — 1895), «“Памʼятки українсько-руськой мови і літератури”, издаваемые архео­графической комис­сией “Наукового товариства ім. Шевченка”» (1900).

Пр.: Памятники болгарского народного творчества. С.-Петербург, 1882; Об историческом изучении рус­ского языка. Казань, 1887; А. С. Пушкин как воспитатель рус­ского общества. Казань, 1888; История Сербии с половины XIV до конца XV в. К., 1899; Из истории сербской литературы. Нежин, 1900.

Літ.: Сперанский М. Н. Памяти В. В. Качановского // Изв. Истор.-филол. ин-та. Т. 19. Нежин, 1901; Самойленко Г. В. В. В. Качановский: Биобиблиогр. указ. Нежин, 1993.

Г. В. Самойленко

Завантажити статтю