Качій Юрій Юрійович

КАЧІ́Й Юрій Юрі­йович (псевд. і крипт.: Г. Дикий, Г. Дубровський; Ю. К.; 06. 03. 1925, с. Дубрівка, нині Ужгород. р-ну Закарп. обл. — 29. 06. 1990, Ужгород) — поет, публіцист. Закін. Ужгород. університет (1960). Працював в обл. г. «Молодь Закарпа­т­тя», від 1947 — старший науковий спів­робітник, нач. від­ділу Закарп. держ. архіву; водночас — у ред. г. «Закарпатська правда». 1970–84 — науковий спів­робітник, завідувач від­ділу охорони памʼяток, учений секр. Закарп. крає­знав. музею. Друкувався від 1941. Писав рос. та укр. мовами. Твори К. публікували у г. «Рус­ское слово», «Карпаторус­ский голос», ж. «Літературна неділя». Колективну зб. «Тройка» Д. Лазаря, В. Діянича та К. ви­дано 1943 в Ужгороді. Друкувався у зб. «Поэзия Закарпатья» (Уж., 1957), «Поети Закарпа­т­тя» (Пряшів, 1965) та «Віщий вогонь» (Уж., 1974) у пере­кладі українською мовою. Ви­ступав також із влас. творами і пере­кладами у пресі. Автор статей з питань історії, етно­графії, фольклористики, музеє­знавства, архіво­знавства, критики, зокрема «Белінський про нашого земляка Ю. Венеліна» // г. «Закарпатська правда», 1965, 3 липня; «Загублений рукопис Гоголя на Закарпат­ті» // «Архіви України», 1966, № 5; «Неві­домий рукопис І. Сільвая» // г. «Молодь Закарпа­т­тя», 1974, 2 липня.

Завантажити статтю