Качкін Олександр Борисович
КА́ЧКІН Олександр Борисович (30. 10. 1955, Київ) — живописець. Член Спілки художників України (1984–96). Закінчив Київський художній інститут (1980; майстерня О. Лопухова). Відтоді працював у творчо-виробничому обʼєднанні «Художник» (Київ). Учасник міських, закордонних художніх виставок від 1979. Персональні — у Києві (1981), Торонто (кінець 1990-х років). Основна галузь — станковий живопис (портрет, пейзаж, натюрморт). Використовує «рембрандтівський» прийом: на глибокому темному тлі висвітлює головне — обличчя, руки, мінімальну кількість деталей. Головні герої — діти й літні люди. Виїхав 1996 до Канади.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Д. Чичкан», «Художник В. Марценюк» (обидва — 1978), «Заклик Боженка», «Ревком», «Наш двір» (усі — 1980), «Студенти», «Мати», «В.-А. Моцарт», «В. Якименко», «Музиканти революції» (усі — 1981), «Загін пішов» (1982), «В. Боженко», «Фехтувальники», «Учасник форсування Дніпра Б. Качкін» (усі — 1983), «Лікбез», «Бузок», «В. Сухенко», «Автопортрет» (усі — 1984), «Очікування», «Старий король» (обидва — 2000), «Романс», «Рух» (обидва — 2001), «Диспут», «Світер для онука» (обидва — 2004), «Репетиція», «Світло свічки», «Старий із пісковим годинником», «Спогади» (усі — 2005), «Прихований талант» (2007), «Вишивання» (2012).
Фотоілюстрації
Людина 