КАЧУ́РА Яків Демʼянович (28. 10(09. 11). 1897, с. Юрківка, нині Тульчин. р-ну Вінн. обл. — жовтень 1943, Сталіно, нині Донецьк) — прозаїк. Член СПУ (1934). Учасник 1-ї світової війни, бо­йових дій 1918–20. Учителював у рідному селі 1918–22. Закін. Київ. ІНО (1925). Належав до Спілки укр. рад. селян. письмен­ників «Плуг» (був заст. її Київ. організації у 1930-х рр.) і ВУСПП, працював відп. секр. ред. ж. «Глобус» та «Більшовик України». Почав друкуватися від 1923. Один із засн. укр. рад. літ-ри, про­йшов шлях від реаліст. письма до апологетики більшов. влади (напр., у оповідан­ні «Нащадок Богуна» // ж. «Життя й революція», 1934, № 4). У про­блемно-психол. романі «Чад» (Х., 1929) від­образив колізію вибору між «дрібнобурж.» українством і «пролетар.-інтернац.» більшовизмом. Героїня роману «Ольга» (Х.; К., 1931) — більшовиц. активістка на селі. Козац. полковника Іван Богуна в однойм. повісті (К., 1940; 1954; 1972) пред­ставив як прихильника єд­на­н­ня з Московією. Від 1941 — кор. пере­сув. радіо­станції при політупр. Пд.-Зх. фронту. У травні 1942 побл. ст. Лозова Харків. обл. потрапив у полон, помер у концтаборі. У Юрківці 1977 К. встановлено памʼятник (скульптор М. Ковтун).