Каштанові ґрунти
КАШТА́НОВІ ҐРУНТИ́ — зональний тип ґрунтів Сухого Степу Присивасько-Причорноморського регіону. ГТКV-IX (гідротермічний коефіцієнт) цього регіону становить 0,45–0,51 при 120–140 мм опадів у холодний період з їхнім засвоєнням 72 %. Сформувалися під полинно-типчаково-ковиловими степами, переважно на лесах, проте невеликі площі трапляються і на алювіальних відкладах. К. ґ. не утворюють суцільних масивів, а залягають у комплексі з каштановими солонцями. Ознаки солонцюватості морфологічно виражені чітко, проте обмінного натрію вони містять незначну кількість: гумусно-елювіальний горизонт — 0,1–1,0, ілювіальний — 0,1–0,2 мг/екв на 100 г ґрунту. Їм властиве тісне співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм — 2,4–2,8, що свідчить про солонцеву фазу розвитку. Про неї також свідчать дані диференціації профілю за елювіально-ілювіальним типом відносно гранулометричного складу, в орних ґрунтах диференціація становить до 11 %. К. ґ. різноманітні за гранулометричним складом: від важкосупіщаних (вміст фізичної глини 16–20 %) до легкоглинистих (56–60 %). Проте переважають важкосуглинкові і глинисті роди (85 %), середньосуглинкові займають 9 %, інші — 6 %. З цим пов’язують коливання грубизни гумусованого профілю від 55 до 85 см, вмісту гумусу — від 0,7 до 2,9 %, його запасів — від 70 до 160 т/га. Профіль добре диференціюється на генетичні горизонти: гумусний елювійований (Не грубизною 20–30 (35) см), верхній перехідний (Нрі 10–15 (25) см), нижній перехідний (Phi(k) 10–15 (25) см). Глибше знаходиться лес, на глибині 60–100 см — акумуляції карбонатів у вигляді білозірки, на глибині 120–160 см — акумуляції солей та гіпсу. Коефіцієнт профільного накопичення гумусу каштанового типу ґрунтоутворення — 0,030–0,035, підтип — низькогумусакумулятивний з коефіцієнтом відносної акумуляції гумусу 0,35–0,45. К. ґ. використовують у сільськогосподарському виробництві. У зв’язку з цим, крім модальних варіантів, значні площі займають зрошувані, вторинно поверхнево осолонцьовані, вторинно поверхнево осолонцьовані засолені, вторинно гідроморфні, вторинно поверхнево оглеєні, плантажовані ґрунти тощо. Мають високий за більшістю показників ресурсний потенціал, їхній мікроагрегатний і структурний склад, а також водно-фізичні властивості модальних видів відносно сприятливі. Проте розташування на найнесприятливіших за зволоженням територіях України зумовлює нижчі показники родючості порівняно з іншими ґрунтами акумулятивного ряду. Вони зростають від легких за гранулометричним складом до глинистих.
Рекомендована література
- Полупан М. І., Соловей В. Б., Кисіль В. І., Величко В. А. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України. К., 2005;
- Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Класифікація ґрунтів України. К., 2005;
- Вони ж. Родючість ґрунтів та ґрунтового покриву Степу Південного і Сухого за агропотенціалами сільськогосподарських культур та бонітетними критеріями // ВАН. 2008. № 2.
Завантажити статтю
