Квасневський Сиґізмунд Карлович

Визначення і загальна характеристика

КВАСНЕ́ВСЬКИЙ Сиґізмунд Карлович (30. 03 (11. 04). 1877, м. Тараща, нині Київ. обл. — 25. 09. 1937, Київ, похов. у Биківнян. лісі побл. Києва) — церковний діяч РКЦ. Закін. гімназію в Немирові (нині Вінн. обл.). Навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира в Києві (1899–1901), але виключений за політ. діяльність. Закін. Житомир. римо-катол. духовну семінарію (1909). Того ж року висвяч. на священика. Служив у костьолах м. Проскурів (нині Хмельницький), Києва, м. Брацлав (нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл.). У червні 1920 від­був до Польщі разом із польс. військом, що від­ступало. Здійснив подорож до Відня та Венеції. Повернувшись в Україну восени 1920, став настоятелем Проскурів. парафії. Кілька разів К. заарештовували (1920, 1923, 1924, 1926) за пі­дозрою в шпигунстві на користь Польщі. Після одного з арештів погодився на роль ініціатора під­писа­н­ня т. зв. «Декларації римо-католицького духовенства Поді­л­ля» про лояльність щодо рад. влади. 2 березня 1930 заарешт., 27 червня 1930 засудж. до 5-ти р. по­збавле­н­ня волі (умовно). Через заборону мешкати в Україні ви­їхав до Ростова-на-Дону (РФ), де продовжував душпастирську працю. З до­зволу влади тричі на рік при­їжджав до Проскурова для обслуговува­н­ня місцевих римо-католиків. Від грудня 1936 мешкав у Києві, служив у парафіях св. Олександра та св. Миколая. 3 червня 1937 заарешт., 22 вересня 1937 за звинуваче­н­ням в організації польс. націоналіст. під­пі­л­ля та шпигун. діяльності засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1989.

Літ.: Біо­графії римо-католицьких священиків, ре­пресованих радянською владою // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2003. Вип. 2(21).

Н. С. Рубльова

Завантажити статтю