Квасневський Сиґізмунд Карлович
КВАСНЕ́ВСЬКИЙ Сиґізмунд Карлович (30. 03 (11. 04). 1877, м. Тараща, нині Київ. обл. — 25. 09. 1937, Київ, похов. у Биківнян. лісі побл. Києва) — церковний діяч РКЦ. Закін. гімназію в Немирові (нині Вінн. обл.). Навч. на мед. факультеті Університету св. Володимира в Києві (1899–1901), але виключений за політ. діяльність. Закін. Житомир. римо-катол. духовну семінарію (1909). Того ж року висвяч. на священика. Служив у костьолах м. Проскурів (нині Хмельницький), Києва, м. Брацлав (нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл.). У червні 1920 відбув до Польщі разом із польс. військом, що відступало. Здійснив подорож до Відня та Венеції. Повернувшись в Україну восени 1920, став настоятелем Проскурів. парафії. Кілька разів К. заарештовували (1920, 1923, 1924, 1926) за підозрою в шпигунстві на користь Польщі. Після одного з арештів погодився на роль ініціатора підписання т. зв. «Декларації римо-католицького духовенства Поділля» про лояльність щодо рад. влади. 2 березня 1930 заарешт., 27 червня 1930 засудж. до 5-ти р. позбавлення волі (умовно). Через заборону мешкати в Україні виїхав до Ростова-на-Дону (РФ), де продовжував душпастирську працю. З дозволу влади тричі на рік приїжджав до Проскурова для обслуговування місцевих римо-католиків. Від грудня 1936 мешкав у Києві, служив у парафіях св. Олександра та св. Миколая. 3 червня 1937 заарешт., 22 вересня 1937 за звинуваченням в організації польс. націоналіст. підпілля та шпигун. діяльності засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989.
Рекомендована література
- Біографії римо-католицьких священиків, репресованих радянською владою // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2003. Вип. 2(21).
Завантажити статтю
Людина 
