КВІ́РІНГ Ем­мануїл Йонович (01(13). 09. 1888, колонія Фрізенталь Самар. губ., нині с. Новолипівка Саратов. обл., РФ — 26. 11. 1937, Москва) — партійний і держаний діяч. З походже­н­ня німець. Доктор економічних наук (1934). Навч. на фармацевт. й екон. (1912) курсах. Рев. діяльність роз­почав 1906 у складі партії есерів, 1912 пере­йшов до більшовиків. 1913 спів­працював із г. «Правда», був секр. більшов. фракції у 4-й Держ. думі Росії. У липні 1914 заарешт. і висланий у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ), у червні 1915 — в Іркут. губ. (Росія). Після Лютн. революції 1917 — секр. Катеринослав. комітету РСДРП(б), голова Катеринослав. ради робітн. і солдат. депутатів. Брав активну участь у встановлен­ні рад. влади на Катеринославщині, ви­ступав за входже­н­ня України до складу РФ. Від липня 1918 — чл., від жовтня того ж року до березня 1919 — секр. ЦК КП(б)У; від березня 1919 — чл. політбюро та закордон. бюро КП(б)У; водночас від листопада 1918 — завідувач від­ділу нар. господарства і фінансів, від січня 1919 — голова Укр. ради нар. господарства. У вересні–грудні 1919 — за­ступник нач. політ. упр. 12-ї армії, чл. Черніг. губерн. ревкому, голова Черніг. раднаргоспу; січні–листопаді 1920 — секр. Катеринослав. губерн. комітету КП(б)У і голова Катеринослав. раднаргоспу. 1921 входив до складу рад. делегації на мирних пере­говорах з Польщею, разом із Ю. Коцюбинським під­писав від УСРР Ризький мирний договір. 1921–23 — секр. Донец. губерн. комітету КП(б)У. Чинив опір політиці українізації, за що звинувачений укр. націонал-комуністами у рос. шовінізмі. 1925–27 — за­ступник голови Вищої ради нар. господарства СРСР; 1927–30 і 1934–37 — за­ступник голови Держплану СРСР; 1931 — за­ступник наркома шляхів сполуче­н­ня СРСР; 1932–34 — за­ступник голови Комітету товар. фондів Ради праці й оборони СРСР; 1932–36 — директор Екон. ін­ституту Комуніст. академії (усі — Москва). 1923–24 під­тримував Й. Сталіна у боротьбі з Л. Троцьким, від 1925 — Г. Зіновʼєва та Л. Каменєва у проти­стоян­ні з Й. Сталіним. 16 жовтня 1937 заарешт., а 26 листопада за звинуваче­н­ням у зраді та шпигунстві на користь Німеч­чини засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.