Квітка Климент Васильович

Визначення і загальна характеристика

КВІ́ТКА Климент Васильович (псевд. і крипт.: К., К. К., Кл. Кв., Тиміш Борейко, Юхим Бойко; 23. 01(04. 02). 1880, с. Хмелів, нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 19. 09. 1953, Москва) — фольклорист, музико­знавець, право­знавець. Чоловік Лесі Українки. Навч. у Київ. муз. училищі (1895–96; кл. Г. Ходоровського), закін. юрид. факультет Університет св. Володимира у Києві (1902). Працював у судових органах Тифліса (нині Тбілісі). На­прикінці 1905 при­знач. пом. секр. 8-го від­діл. Київ. окруж. суду. У лютому–червні 1906 — у роз­поряджен­ні судового слідчого 3-ї дільниці Черкас. судового округу, у листопаді 1906 — лютому 1907 — у роз­поряджен­ні голови зʼ­їзду мирових суд­дів Радомишл. судового округу. У вересні 1907 через хворобу подав у від­ставку. Разом із дружиною оселився у Криму, згодом — на Кавказі. У лютому 1908 повернувся на держ. службу, зокрема був пом. слідчого Ялтин. пов. Таврій. губ., від лютого 1916 — мировий суддя Чигирин. судового мирового округу. За УЦР — спів­роб. Кодифікац. від­ділу секретаріату судових справ (від вересня 1917), товариш ген. секр. судових справ (від листопада 1917), товариш міністра судових справ УНР (від березня 1918). Один з ініціаторів створ. Укр. правничого товариства у Києві. За геть­мана П. Скоропадського у травні–жовтні 1918 входив до складу комісії з питань правничої термінології, очолював її лексико­граф. секцію. Автор низки праць правозн. тематики. Від поч. 1920-х рр. К. ві­ді­йшов від юрид. діяльності, за­ймався музико­знавством. Працював за­ступник голови етногр. секції Укр. наук. товариства (1919). У 1920–21 — спів­роб. 1-го від­ділу ВУАН з окремих наук. доручень. Від 1920 — викладач Київ. муз.-драм. ін­ституту; від 1921 очолював Кабінет муз. етно­графії при ВУАН, від 1922 — керівник Муз.-етногр. кабінету Етногр.-фольклор. комісії ВУАН. Під час процесу СВУ був під на­глядом НКВС. 1933 пере­ведений до Москви, де викладав у Консерваторії, від 1937 — засн. і кер. Кабінету з ви­вче­н­ня муз. творчості народів СРСР. 1935–37 — на поселен­ні в Казах­стані. Перші записи укр. нар. пісень здійснив на Чернігівщині (1896), Київщині (1897) та Житомирщині (1899). Зібрав понад 6 тис. нар. пісень, пере­важно укр. (а також рос., білорус., приазов. болгар). Чимало їх записав від дружини («Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», К., ч. 1–2, 1917–18) та І. Франка. Роз­робив нову методику польових записів пісень, заклав теор. під­валини етномуз. соціології та істор.-порівнял. ви­вче­н­ня фольклору етноспоріднених народів. Досліджував будову словесно-муз. фольклору, ладові системи нар. творчості, первісні ладові архетипи, нар. інструментарій. Укладач вид. «Українські народні мелодії» (1922), «Ритмічні паралелі в піснях словʼянських народів» (1923), «До ви­вче­н­ня побуту лірників», «Пісні українських зимових обрядових свят» (обидва — 1928; усі — Київ).

Пр.: Новітня музична етно­графія // Рідний край. 1912. № 12–15, 18–19; М. Лисенко як збирач народних пісень. К., 1923; Пісен­ні форми з удвоє збільшеними ритмічними групами // Музика. 1923. № 2–3; Професіональні народні спів­ці і музиканти на Україні: Про­грама для досліду їх діяльності й побуту. К., 1924; Потреби у справі дослідже­н­ня народної музики на Україні // Музика. 1925. № 2–3; Філарет Колес­са // Там само. № 11–12; Вступні уваги до музично-етно­графічних студій. К., 1925; Первісні тоноряди. К., 1926; Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем // Етногр. вісн. 1926. Кн. 2; Від­дих у народних спів­ах // Там само. 1927. Кн. 5; Українські пісні про дітозгубницю // Етногр. зб. 1927. Кн. 3; Ангемітонічні примітиви і теорія Сокальського. К., 1928; Фольклористична спадщина Миколи Лисенка. К., 1930; Из­бран­ные труды: В 2 т. Москва, 1971–73; Ви­брані стат­ті. Ч. 1–2. К., 1985–86; Українські народні мелодії: У 2 ч. К., 2005.

Літ.: Козицький П. Климент Квітка і сучасна українська музика // Нове мистецтво. 1928. № 8; Бачинский Л. К. В. Квитка [некролог] // Вопр. музыко­знания. Москва, 1955. Вып. 2; Бачинський Л. О., Кащеєва-Квітка Г. Л. Видатний український музико­знавець-фольклорист К. В. Квітка // НТЕ. 1958. № 4; Памяти К. Квитки. 1880–1953: Сб. ст. Москва, 1983; Кузик В. Климент Квітка. Коментар до біо­графії // Укр. муз. спадщина. К., 1989.

В. В. Кузик

Завантажити статтю