Коць Маріан-Павло

КОЦЬ Маріан-Павло (29. 06. 1922, Львів — 02. 03. 2011, там само) — меценат, громадсько-культурний діяч, журналіст, видавець. Чоловік І.-С. Коць. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2005, 2007). Навч. у Львів. політех. ін­ституті (1943–44), Ерланґен. (Німеч­чина, 1947–48) та Нью-Йорк. (1953–54) університетах. Після 2-ї світової вій­ни ви­їхав до Німеч­чини, де був урядником Адміністрації ООН для допомоги та від­­будови, організатором таборів утікачів і дит. сиріт. осередків у Штраубінзі, Деґ­ґендорфі, Ланд­с­гуті; згодом — директор від­ділу статистики та оператив. рапортів гол. квартири Між­нар. організації у спра­вах біженців. Від 1952 — у США. Зав. екс­порт. від­ділу компа­нії «П. Льо­рілард», дир. укр. коопе­ра­тиву «Самопоміч» у Джерсі-Сіті. Від­крив власне видавництво (м. Лек­синґ­тон, шт. Нью-Йорк), де опубл. бл. 60 праць з укр. літ-ри та куль­тури. Голова Фундації УВАН, очолював Ін­ститут сх.-європ. досліджень ім. В. Липинського, був спів­засн. Укр. соціол. ін­ституту у США. Фунда­тор ЛНБ (наук. від­ділу пе­ріод. ви­­дань б-ки присвоєно імʼя Іван­ни та Маріана Коців) і першої в Києві офсет. друкарні, спів­засн. Організації допомоги дітям Чорнобиля. Ред. період. вид., зокрема «Наша громада», «XXI сто­лі­т­тя», «Голос діаспори» та чл. редколегії багатьох колек­тив. ви­дань. Пред­ставник Нац. комісії з питань поверне­н­ня в Україну куль­тур. цін­ностей при КМ та Асоц. дослідників голодо­мору 1932–33 в Україні. За бла­год. діяльність у справі нац. від­родже­н­ня Ліга меценатів Укра­їни присудила К. Премію імені Є. Чикаленка. Від 1992 — фундатор конкурсів композиторів України. Ініціатор від­будови Му­зею геть­манства в Києві, де за його участі організовували зу­стрічі з глядачами, проводили вечори памʼяті, вша­новували імена видат. українців. За його під­тримки ви­дано понад 100 книг, зокрема «Українські народні ме­лодії» (1964–71, т. 1–6), «Релігій­ні твори Олексан­дра Кошиця» (1970; усі — Нью-Йорк) З. Лиська, «Піонери музичного мистецтва в Галичині» (Львів), «Леся Українка» П. Одар­ченка (Київ; обидві — 1994), «Голод в Україні 1946–1947: Документи і матеріали» (К.; Нью-Йорк, 1996), «Що­ден­ник» А. Любченка (Л.; Нью-Йорк, 1999), «Голодов­ка: 1932–1933 роки на Пере­яславщині: Свідче­н­ня» (Пере­яслав-Хмельницький; К.; Нью-Йорк, 2000), «Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади» Ю. Шевельо­ва (у 2-х т., Х.; Нью-Йорк, 2001), «Лозинова труна: Біо­графічно-художня по­вість» П. Наніїва (К.; Нью-Йорк, 2003), «“Столиця від­­чаю”. Голодомор 1932–1933 рр. на Харківщині вустами очевидців: Свід­че­н­ня, коментарі» (Х.; Нью-Йорк; К., 2006). К. подарував ЛНБ бл. 5 тис. книг, а також 148 худож. творів і скульптур укр. митців 20 ст.

Завантажити статтю