Кегичівка

Визначення і загальна характеристика

КЕГИ́ЧІВКА — селище міського типу Харківської області, райцентр. Селищ. раді під­порядк. села Антонівка та Зелена Діброва. Знаходиться на залізниці Лозова–Красно­град, за 110 км від обл. центру. Площа 7,3 км². Насел. 6651 особа (2001, складає 93,0 % до 1989), пере­важно українці. Залізнична станція. К. виникла на­прикінці 19 ст. в результаті зли­т­тя хуторів Доброіванівка і Єгорівка (засн. у 2-й пол. 18 ст.; свого часу належали І. Апостолу-Кегичу). 1859 у Доброіванівці налічувалося 18 дворів і мешкало 166 осіб, у Єгорівці — від­повід­но 20 і 163. Роз­виток К. повʼязаний з будівництвом 1897–1900 залізниці. У цей час вона стала волос. центром. 1900 у К. — 116 дворів (750 жит.). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Кегичівці чинили опір проведен­ню колективізації. Під час голодомору 1932–33 померло 78 осіб. Значну кількість мешканців закатовано у сталін. таборах. 1923–31, 1935–62 та від 1965 — райцентр. Від 7 листопада 1941 до 17 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 100, вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 200 жит. Від 1957 — смт. 1959 тут мешкало бл. 4,9 тис., 1970 — 7,3 тис., 1979 — 7,5 тис. осіб. Нині працюють приватне під­приємство «Агро­про­грес», ТОВ «Кегичів. хлібо­при­ймал. під­приємство», колективне під­приємство «Технологія». У К. — ліцей, заг.-осв. школа, ПТУ № 60, дитсадок; Будинок культури, дит. муз. школа, центр. рай. б-ка, рай. дит. б-ка; рай. лікарня; від­діл. 4-х банків; готель. Виходить г. «Наш край». Діє церква Георгія Побідоносця УПЦ МП. У центрі смт — меморіал Слави воїнам-визволителям (поховано 112 осіб). Встановлено також памʼятник М. Горькому (1962). Серед видат. уродженців — лікар Н. Шуба, Герой Радянського Союзу Ф. Бендеберя.

О. Г. Терех, В. Г. Тимофєєва

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю