Кегичівка
КЕГИ́ЧІВКА — селище міського типу Харківської області, райцентр. Селищ. раді підпорядк. села Антонівка та Зелена Діброва. Знаходиться на залізниці Лозова–Красноград, за 110 км від обл. центру. Площа 7,3 км2. Насел. 6651 особа (2001, складає 93,0 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. К. виникла наприкінці 19 ст. в результаті злиття хуторів Доброіванівка і Єгорівка (засн. у 2-й пол. 18 ст.; свого часу належали І. Апостолу-Кегичу). 1859 у Доброіванівці налічувалося 18 дворів і мешкало 166 осіб, у Єгорівці — відповідно 20 і 163. Розвиток К. пов’язаний з будівництвом 1897–1900 залізниці. У цей час вона стала волос. центром. 1900 у К. — 116 дворів (750 жит.). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Кегичівці чинили опір проведенню колективізації. Під час голодомору 1932–33 померло 78 осіб. Значну кількість мешканців закатовано у сталін. таборах. 1923–31, 1935–62 та від 1965 — райцентр. Від 7 листопада 1941 до 17 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 100, вивезли на примус. роботи до Німеччини 200 жит. Від 1957 — смт. 1959 тут мешкало бл. 4,9 тис., 1970 — 7,3 тис., 1979 — 7,5 тис. осіб. Нині працюють приватне підприємство «Агропрогрес», ТОВ «Кегичів. хлібоприймал. підприємство», колективне підприємство «Технологія». У К. — ліцей, заг.-осв. школа, ПТУ № 60, дитсадок; Будинок культури, дит. муз. школа, центр. рай. б-ка, рай. дит. б-ка; рай. лікарня; відділ. 4-х банків; готель. Виходить г. «Наш край». Діє церква Георгія Побідоносця УПЦ МП. У центрі смт — меморіал Слави воїнам-визволителям (поховано 112 осіб). Встановлено також пам’ятник М. Горькому (1962). Серед видат. уродженців — лікар Н. Шуба, Герой Радянського Союзу Ф. Бендеберя.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Населені пункти 
