Кедр Ростислав

КЕДР Ро­стислав (справж. — Манастирський Іван Володимирович; 1905, Львів — 09. 11. 2002, Торонто) — поет. Член Обʼ­єдн. укр. письмен­ників на еміграції «Слово». У Львові під псевд. Ро­стислав Кедро опублікував поет. зб. «Сонети» (1931); поеми «Мойсей» (ж. «Вісник», 1933, т. 3, кн. 7/8) і «Мікельанджело» (там само, т. 4, кн. 11), перед­руков. у поет. зб. «Пінистий келих» (1939). На обкладинці зб. «Вогні» художниця О. Манастирська-Савицька зобразила амфору, що певною мірою від­ображало схильність поета до традицій М. Зерова. У ран­ніх творах К. — тонкий лірик, майстер сонета й октави, спів­ець природи Карпат. Його творчість цього періоду близька до неокласики, наснаженої елементами імажинізму. У сонетах — мотиви коха­н­ня й еротики, описи карпат. краєвидів; писав також мадригали. У філос. поемах домінують роз­думи поета над універсаліями буття і сенсу люд. існува­н­ня. У 1920–40-х рр. брав активну участь у діяльності «Пласту». Під час 2-ї світової війни — у дивізії «Галичина», згодом — 1-й Укр. дивізії Укр. нац. армії. На­прикінці війни ви­їхав до м. Дрезден (Німеч­чина), від­так — до Канади. Видав філос. поеми «Скобине гніздо» (Торонто, 1957), «Лісові чорти» (Детройт, 1972, ч. 1 — складена октавами; про свіжість пере­житих юнац. поривів, красу рідної землі, страхі­т­тя війни, сірість емі­грант. буднів; 1984, ч. 2 — створена білим віршем; осн. зміст — спогади про пере­житі страшні десятилі­т­тя та історіософ. роз­думи над долею Галичини й України загалом) та драм. поему «Гомункулюс» (Торонто, 1990; перед­мова Віри Вовк, обкладинка Я. Гніздовського), певною мірою ін­спіровану поемою «Фауст» Й. Ґете. У під­сумк. зб. «Поезії» (Торонто, 1983, обкладинка Я. Гніздовського), де зі­брано вірші від серед. 1920-х рр. до поч. 1980-х рр., можна простежити стильову й темат. еволюцію творчості від неокласич. уподобань до екзистенц. пере­живань, самоза­глибле­н­ня і метафіз. потрясінь зрілої людини «В добі компʼютерів, водневих бомб, / Фашизму, комунізму, космонавтів».

Завантажити статтю