Кедрін Дмитро Борисович

Визначення і загальна характеристика

КЕ́ДРІН Дмитро Борисович (04(17). 11. 1907, Богодухівський рудник побл. м. Юзівка, нині Донецьк — 18. 09. 1945, с. Тарасовка, нині смт Моск. обл., похов. у Москві) — поет, пере­кладач. Навч. у комерц. училищі (1913–17) та технікумі шляхів сполуче­н­ня (1922–24) в Катеринославі (нині Дні­пропетровськ). Працював у місц. комсомол. г. «Грядущая смена», в додатку до якої — ж. «Молодая кузница» (1924, № 6) — дебютував віршем «Я ушел». Роз­почавши як пролетар. поет, К. по­ступово звернувся до філос. і пейзаж. лірики. 1929 був заарешт. за звинуваче­н­ням у втраті політ. пильності. Після звільне­н­ня від 1931 мешкав у Москві, де 1933–41 був нештат. ред. Держлітвидаву, літ. консультантом видавництва «Молодая гвардия». Здобув всесоюзну славу, коли про його вірш «Кукла» (ж. «Красная новь», 1932, № 12) схвально від­гукнувся М. Горький. Тема особистості, яка прагне говорити і діяти за законами правди й сумлі­н­ня, — гол. у творчості К. 1930-х рр. Майстерно ви­ступив у істор. жанрі — поеми «Зодчие» (ж. «Красная новь», 1938, № 3), «Песня про Алену-Старицу» (1939), вірш. драма «Рем­брандт» (1938; опубл. у ж. «Октябрь», 1940, № 4–5; по­ставлена у багатьох театрах), повість у віршах «Конь» (1940) та ін., — висвітливши про­блему спів­існува­н­ня митця й влади. Видав єдину зб. «Свидетели» (Москва, 1940), яку склали лише 17 післяцензур. віршів. Під час 2-ї світової війни — спецкор г. «Сокол Родины». На істор.-патріот. тему написав поеми «Дума о Рос­сии», «Князь Василько Ростовский» (обидві — 1942), «Ермак» (1944) та ін. Загинув за незʼясов. об­ставин. У деяких поезіях К. помітний вплив укр. фольклору («Сердце», 1935; «Песня про пана», 1936; «Ой, на вербе в поле…», 1954). Укр. темі присвяч. поезії «Мост Екатеринослава» (1926), «Кров» (1936), «Дума» (1939), «Дне­пропетровск» (1942) та ін. Пере­кладав російською мовою з укр. (твори М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, М. Стельмаха), білорус., литов., груз., балкар., татар., осетин., естон., серб.-хорват. мов. Деякі його вірші покладено на музику. Імʼям К. на­звано вулиці Дні­пропетровська, Донецька та м. Митищі Моск. обл. 1967 на фасаді Дні­проп. технікуму залізнич. транс­порту К. встановлено барельєф. Дві книги вибр. творів К. у перекл. українською мовою Г. Прокопенка ви­дано в Дні­пропетровську 2005 і 2007. Дні­проп. організація НСПУ, ред. ж. «Січеслав» і Нац. гірн. університет (Дні­пропетровськ) заснували літ. премію його імені (2007).

Тв.: Стихи. Москва, 1953; Из­бран­ное. Москва, 1957; 1991; Стихи и поэмы. Дн., 1958; Из­бран­ная лирика. Москва, 1965; Красота. Москва, 1965; Из­бран­ные прои­зведения. Ленин­град, 1974; Москва, 1978; Зодчие. Москва, 1980; Стихотворения. Поэмы. Драма. Пермь, 1984; Чистый пламень. Москва, 1986; Дума о Рос­сии. Москва, 1989; Кукла. Поединок // Сяєво Жар-Птиці: Антологія літ-ри для дітей та юнацтва Придні­провʼя (1883–2008 рр.). Дн., 2009; укр. перекл. — Краса // Словʼянське небо. Л., 1972; [Вірші] // Словʼянська лірика. К., 1983; [Вірші] // Прапор. 1988. № 12.

Літ.: Широков С. Дмитрий Кедрин: Крит.-биогр. очерк. Дн., 1961; Тартаковский П. Дмитрий Кедрин: Жизнь и творчество. Москва, 1963; Красухин Г. Дмитрий Кедрин. Москва, 1976; Кедрина С. Жить во­преки всему: Тайна рождения и смерти Дмитрия Кедрина. Москва, 1996; Дн., 2006; 2008; Украинскому Кедрину — быть: Избр. пере­писка (1977–2005). Дн., 2006.

Л. Н. Степовичка

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю