Кедрін Дмитро Борисович

КЕ́ДРІН Дмитро Борисович (04(17). 11. 1907, Богодухівський рудник побл. м. Юзівка, нині Донецьк — 18. 09. 1945, с. Тарасовка, нині смт Моск. обл., похов. у Москві) — поет, перекладач. Навч. у комерц. училищі (1913–17) та технікумі шляхів сполучення (1922–24) в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Працював у місц. комсомол. г. «Грядущая смена», в додатку до якої — ж. «Молодая кузница» (1924, № 6) — дебютував віршем «Я ушел». Розпочавши як пролетар. поет, К. поступово звернувся до філос. і пейзаж. лірики. 1929 був заарешт. за звинуваченням у втраті політ. пильності. Після звільнення від 1931 мешкав у Москві, де 1933–41 був нештат. ред. Держлітвидаву, літ. консультантом видавництва «Молодая гвардия». Здобув всесоюзну славу, коли про його вірш «Кукла» (ж. «Красная новь», 1932, № 12) схвально відгукнувся М. Горький. Тема особистості, яка прагне говорити і діяти за законами правди й сумління, — гол. у творчості К. 1930-х рр. Майстерно виступив у істор. жанрі — поеми «Зодчие» (ж. «Красная новь», 1938, № 3), «Песня про Алену-Старицу» (1939), вірш. драма «Рембрандт» (1938; опубл. у ж. «Октябрь», 1940, № 4–5; поставлена у багатьох театрах), повість у віршах «Конь» (1940) та ін., — висвітливши проблему співіснування митця й влади. Видав єдину зб. «Свидетели» (Москва, 1940), яку склали лише 17 післяцензур. віршів. Під час 2-ї світової війни — спецкор г. «Сокол Родины». На істор.-патріот. тему написав поеми «Дума о России», «Князь Василько Ростовский» (обидві — 1942), «Ермак» (1944) та ін. Загинув за нез’ясов. обставин. У деяких поезіях К. помітний вплив укр. фольклору («Сердце», 1935; «Песня про пана», 1936; «Ой, на вербе в поле…», 1954). Укр. темі присвяч. поезії «Мост Екатеринослава» (1926), «Кров» (1936), «Дума» (1939), «Днепропетровск» (1942) та ін. Перекладав російською мовою з укр. (твори М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, М. Стельмаха), білорус., литов., груз., балкар., татар., осетин., естон., серб.-хорват. мов. Деякі його вірші покладено на музику. Ім’ям К. названо вулиці Дніпропетровська, Донецька та м. Митищі Моск. обл. 1967 на фасаді Дніпроп. технікуму залізнич. транспорту К. встановлено барельєф. Дві книги вибр. творів К. у перекл. українською мовою Г. Прокопенка видано в Дніпропетровську 2005 і 2007. Дніпроп. організація НСПУ, ред. ж. «Січеслав» і Нац. гірн. університет (Дніпропетровськ) заснували літ. премію його імені (2007).

Рекомендована література

1. Широков С. Дмитрий Кедрин: Крит.-биогр. очерк. Дн., 1961;
   Google Scholar Internet
2. Тартаковский П. Дмитрий Кедрин: Жизнь и творчество. Москва, 1963;
   Google Scholar Internet
3. Красухин Г. Дмитрий Кедрин. Москва, 1976;
   Google Scholar Internet
4. Кедрина С. Жить вопреки всему: Тайна рождения и смерти Дмитрия Кедрина. Москва, 1996;
   Google Scholar Internet
5. Дн., 2006;
   Google Scholar Internet
6. 2008;
   Google Scholar Internet
7. Украинскому Кедрину — быть: Избр. переписка (1977–2005). Дн., 2006.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю