КЕ́ЗМА Тауфік Гаврилович (справж. — Тауфік Джубраїл; 07. 07. 1882, Дамаск — 09. 04. 1958, Київ) — мово­знавець-арабіст. Доктор богословʼя (1906). Закін. Київ. духовну академію (1906). Від 1907 — пом. проректора Університету св. Володимира у Києві. Одночасно від 1913 — викладач араб. мови у ВШ Києва. Досконало володів рос., церк.-словʼян., грец., лат., турец., давньоєвр., перс., укр. мовами. Зна­н­ня фарсі удосконалював 1913 у Персії. Від 1918 — викладач Близько­схід. ін­ституту (згодом Ін­ститут зовн. зносин). 1924–25 — викладач араб. мови у Київ. торг.-пром. технікумі. 1920–30 — науковий спів­робітник Кабінету арабо-іран. філології при ВУАН. 1934 — препаратор, від 1936 — ст. препаратор, від 1937 — лаборант Київ. індустр. ін­ституту. 1939–52 — викладач Київ. університету. 1942 — зав. б-ки араб. мови Київ. нар. видавництва. Упорядкував давні араб. рукописи у фондах НБУВ. Пере­клав араб. рукописи та нар. оповіда­н­ня, зі­брані А. Кримським у Сирії та Палестині. Заст. голови київ. філії Всеукр. наук. асоц. сходо­знавства (1926–31). Пере­клав повість «Джеляль Халид» М. Ахмеда ас-Сейїда, оповіда­н­ня Мухамеда Теймура, зб. новел «Что видят глаза» М. Нуайме. Низку пере­кладів російською мовою опубл. у зб. «Ливанские новел­лы» (Москва, 1959) М. Нуайме. Автор статей про А. Кримського, І. Крачковського, В. Бартольда, С. Ольденбурга та ін. У араб. журналах публікував матеріали про роз­виток сходо­знавства в Україні.