КЕ́ЙВАН-КРУ́ПСЬКА Марія-Адріяна Павлівна (18. 08. 1914, с. Задубрівці, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 03. 2002, м. Монреаль, провінція Квебек, похов. у м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — культурно-громадська діячка, письмен­ниця, лікар. Дружина І. Кейвана. Закін. По­знан. університет (Польща, 1938). Працювала 1939–44 у шпиталі м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.). Виїхала до Німеч­чини, пере­бувала у таборах для пере­міщ. осіб Фюс­сен (1945–46) та Міт­тенвальд (1946–49). Від­тоді — у Канаді. Засн. і голова гуртка укр. книголюбів (1965–81). Член Організації українок Канади (1967–71), СФУЖО. За­ймалася культурно-сусп. діяльністю в НТШ, літ.-мист. клубі, де ви­ступала з доповід­ями на мед. та ін. теми. Оповіда­н­ня «З нотатника лікарки», «Епідемія», «У зимову ніч», «Десяте Різдво», «Його брат», «Ой заплакала мати» опубл. у ж. «Наше життя», «Жіночий світ», зб. «Пів­нічне сяйво». Авторка повістей «Життя таборів Діппі» (1971) і «Пливе-шумить ріка» (1985; обидві — Едмонтон), спогадів про Т. Осьмачку «У самотній мандрівці до вічності» // ж. «Україна» (1992, № 32–33, 37), ст. «Вересень — місяць радості і печалі (Памʼяті покійного чоловіка Івана присвячую)» // ж. «Жіночий світ» (1993, № 9).