Котляров Борис Іванович
КОТЛЯРО́В Борис Іванович (04. 11. 1911, м. Ґруєць, нині Мазовец. воєводства, Польща — 22. 06. 1989, Харків) — письменник, публіцист. Член СП СРСР (1946). Літ. премія ім. Лесі Українки (1973). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. 1915 з батьками переїхав до Петрограда (нині C.-Петербург), від 1917 — у м. Глухів (нині Сум. обл.). Закін. профшколу у м. Артемівськ (нині Донец. обл., 1928). Працював 1930–36 електрослюсарем на заводі «Серп і Молот» (Харків). Писав російською мовою. Дебютував віршем «Дайте слово!» у харків. ж. «Красное слово» (1931, № 1/2). К. поєднував лірику з епосом. Гол. тематика — героїзм воїнів під час 2-ї світової війни, життя і праця харків’ян. Автор сатир. та гуморист. творів «Вы знаете ее?» (Москва, 1958), «Несогласованный цветок» (К., 1961), «Вовка “Дон-Жуан”» (Москва, 1962); для дітей — «Помошники» (1950; 1952), «Самый смелый» (1956), «Ветер-ветерок» (1959; усі — Харків), «Мои звезды» (1958), «Мастеренок» (1960), «Девочка-звездочка» (1964; усі — Київ). У публіцист. кн. «Тетрадь для младшего друга» (Х., 1970), «Раскрытый дневник» (К., 1971) виклав спогади про Глухів. Низку віршів К. покладено на музику. Окремі його твори українською мовою переклали Ю. Стадниченко, В. Бойко, О. Ковальова, В. Науменко, А. Перерва, Н. Матюх, В. Лагода.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Праздник. К.; Х., 1935; Серебристые тополи. К.; Х., 1937; Победитель. К.; Х., 1941; Матросский край. К., 1947; Мастера. Х., 1949; Песнь о Синегорье. К., 1950; Обращение к другу. Х., 1952; Стихи. Поэмы. Х., 1954; Подвиг. К., 1958; Город рабочей славы. К., 1960; Земляне. Х., 1961; Светлынь. Х., 1962; Похожий на отца. К., 1962; Три тайны. К., 1963; Футболист. Х., 1963; Добрый океан. К., 1966; Спор о любви. К., 1967; Светлые тайны. Х., 1976; Морская книга. К., 1977; Горная гряда. Х., 1981; Избранные произведения: В 2 т. К., 1981; Волна. Х., 1987; Лирика. К., 1988.
Рекомендована література
- Барабаш Ю. Героїчне і просте // Прапор. 1958. № 7;
- Котляров Б. І.: Некролог // ЛУ. 1989, 22 черв.<p class="avtor">В. В. Терлецький
Завантажити статтю
Людина 
