Келовейський вік і ярус

КЕЛОВЕ́ЙСЬКИЙ ВІК І Я́РУС (від назви с. Келовей у Великій Британії, де виділено й описано стратотип ярусу) — ран­ній вік пізньоюрської епохи юрського періоду та від­клади, що утворилися в той час. Келовей. ярус (К. я.) встановлений 1849 франц. геологом А.-Д. дʼОрбіні. Келовей. вік тривав 161,2–164,7 млн р. тому. Від­повід­но до Між­нар. стратигр. шкали К. я. поділяють на нижній, серед. і верх. під­ʼ­яруси. Нижній містить амоніт. зони (знизу вгору) Macrocephalites herveyi, Proplanulites koenigi, Sigaloceras calloviense, серед. — Kosmoceras jason і Erymnoceras coronatum, верх. — Pletoceras athleta і Quenstedtoceras lamberti. В Україні від­клади К. я. виявлені у Дні­пров.-Донец. западині, Донбасі, Криму, Карпатах і Пн. До­бруджі. Нижньокеловей. під­ʼ­ярус Дні­пров.-Донец. западини пред­ставлений темно-сірими піскуватими глинами, а на її окраїнах значну частину товщі складають піски та пісковики. Їхня потуж. невелика — 10–30 м. Серед середньо- та верх­ньокеловей. від­кладів у центр. частині западини — зеленувато-сірі вапнисті глини, у пд.-зх. периферії — вапнисті пісковики та піски, а також подекуди — кременисті алевроліти, вапняки, глини. Потуж. від­кладів серед. і верх. К. я. у Дні­пров.-Донец. западині 20–50 м. У келовей. від­кладах там зу­стрічаються багаті комплекси орган. решток — амоніти, белемніти, форамініфери, нанопланктон та ін. У Дні­пров.-Донец. западині ви­значено практично всі амоніт. зони, що присутні у Між­нар. стратигр. шкалі. На пн.-зх. окраїнах Донбасу нижньокеловей. від­клади фауністично недо­статньо охарактеризовані, а середньо- і верх­ньокеловейські містять ті самі амоніт. зони, що й у Між­нар. стратигр. шкалі. У Криму К. я. найповніше пред­ставлений у сх. частині Крим. гір, де його від­клади залягають на породах верх­ньобат. під­ʼ­ярусу, їх поділяють на 3 під­ʼ­яруси. Нижній складений глинами з проверстками мергелястих сидеритів і пісковиків. У від­кладах цього під­ʼ­ярусу виявлено числен­ні рештки макро- та мікрофауни. Вони під­тверджують вік цих від­кладів. Потуж. нижнього під­ʼ­ярусу в сх. частині Крим. гір від 100 до 350 м. У серед. під­ʼ­ярусі пере­важають глини з проверстками ооліт. залізистих піскуватих вапняків і мергелів. Його вік під­тверджує характер. комплекс амонітів. Потуж. 25–100 м. Від­клади верх­ньокеловей. віку в сх. частині Крим. гір пред­ставлені глинами, часто вохристими, піскуватими, з проверстками пісковиків, шамозит. і органоген­но-детритус. вапняків, сидерит. конкрецій, корал. біо­герм. Там вони також містять характер. комплекс амонітів. Їхня потуж. 40–60 м. У Зх. Криму трапляються лише нижньокеловей. від­клади у складі єдиного комплексу бат-келовей. піщано-глинистих від­кладів. У Карпатах і Пере­дкарпат­ті келовей. від­клади недо­статньо фауністично охарактеризовані, їх часто виділяють як нерозчлен. келовей-оксфорд. вапняково-глинисті від­клади. Серед келовей. від­кладів Пн. До­бруджі — пісковики, алевроліти, аргіліти, піщано-глинисті мергелі, органоген­ні вапняки. Див. також Юрський період і юрська система, Мезозойська ера і група.

Завантажити статтю