КЕ́ЛЬЇН Федір Вікторович (Кельин Фёдор Викторович; 10(22). 04. 1893, Москва — 29. 09. 1965, там само) — російський літературо­знавець, поет, пере­кладач. Почесний доктор Мадридського університету (1937). Закінчив Московський університет (1917). Разом із С. М. Арконадою очолював 1942–64 редакцію журналу «Literatura Soviética» («Радянська література»), де друкували твори письмен­ників дожовтневого періоду та СРСР. К. — автор праць з питань класичних та сучасних іспанських і латиноамериканських літератур, перших російських пере­кладів творів Лопе де Веґи, П. Кальдерона де ла Барки, Х. Руїса де Аларкона-і-Мендоси, А. Мачадо-і-Руїса, Ф. Ґарсіа Лорки, Р. Альберті, С. М. Арконади та ін. За редакцією К. ви­дано 5-томне зі­бра­н­ня творів М. де Сервантеса у російському пере­кладі (Москва, 1961). Спільно із С. М. Арконадою пере­клав іспанською мовою епос «Слово о полку Ігоревім» («Cantar de las huestas de Igor» // «La literatura internacionale», 1945, № 9) і вірш «Заповіт» Т. Шевченка (до збірника «“Заповіт” мовами народів світу», К., 1964).