Кельман Євген Ісакович

КЕ́ЛЬМАН Євген Ісакович (30. 12. 1891 (11. 01. 1892), Одеса — 02. 04. 1945) — правознавець. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1914). Слухав лекції у Фрайбур. університеті (Німеччина, 1912). У 1917–19 — вчений секр., 1920–21 — секр. соц.-правн. ф-ту, 1921–25 — декан юрид. ф-ту, водночас 1923–31 — завідувач кафедри цивіл. права Київ. інституту нар. господарства; від 1931 — у Київ. торг.-крамознавчому інституті спожив. кооперації та Всеукр. НДІ торгівлі (до 1934 — директор); від 1934 — проф. Київ. авіац. інституту; від 1936 — проф. Київ. університету і ст. н. с. Інституту судової політики Нар. комісаріату юстиції УРСР. Також викладав у Київ. юрид. інституті, Київ. нар. університеті (1920–21 — декан юрид. ф-ту), Київ. інституті зовн. зносин, Торг. академії, на Вищих юрид. курсах Нар. комісаріату юстиції УСРР (1924–34) та ін.; активно співпрацював із правн. установами ВУАН: від 1922 — позаштат. постій. співроб. Комісії для виучування звичаєвого права України, 1934 — старший науковий співробітник Комісії рад. права і будівництва, згодом — Кабінету рад. будівництва. Був головою Київ. секції і чл. президії Комітету економіки і права цивіл. повітр. флоту Тсоавіахіму СРСР (один із кращих у країні фахівців з повітр. права), чл. низки т-в. Досліджував рим., госп., земел., міжнар. приватне право. Прихильник і популяризатор теорії «живого права» Є. Ерліха, зокрема вивчав практику нар. судів як вид цього права. Працював над удосконаленням методики викладання юрид. дисциплін і проблемами організації вищої юрид. освіти. Співавтор коментарів до Земел. кодексу УСРР (К., 1924; 1928; 1929), які тривалий час залишалися єдиним посібником з укр. земел. законодавства. У грудні 1937 заарешт., у жовтні 1939 за звинуваченням у членстві в нім. контррев. націоналіст. організації засудж. до 5-ти р. таборів. Після відбуття терміну покарання залишений до кін. війни у таборі, де й помер. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю